Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> ЗАВОЮВАННЯ ТУРКАМИ-ОСМАНАМИ ПІВДЕННО-СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

ЗАВОЮВАННЯ ТУРКАМИ-ОСМАНАМИ ПІВДЕННО-СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Назва:
ЗАВОЮВАННЯ ТУРКАМИ-ОСМАНАМИ ПІВДЕННО-СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,67 KB
Завантажень:
103
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат
На тему:
ЗАВОЮВАННЯ ТУРКАМИ-ОСМАНАМИ ПІВДЕННО-СЛОВ'ЯНСЬКИХ
ЗЕМЕЛЬ


Політична ситуація, що склалася напри-кінці XIV ст. на Балканах, якнайкраще сприяла агресивним замірам турків.
Болгарія, як уже зазначалося вище, ос-таточно розпалася в 1363р. на три окремі держави — Тирновську, Відинську й Добруджу. Відсутність у їхніх правителів
прагнення до об'єднання країни робила Болгарію закономір-ною жертвою османського завоювання.
Відцентрові тенденції поширювалися й у Сербії. Царювання Стефана Душана (1331-1355), який завоював візантійські землі до Егейського моря й оголосив себе в 1345 р. государем серб-сько-грецького царства, стало "бабиним літом" середньовіч-ної Сербії. Період її короткочасного процвітання завершився зі смертю Стефана. Його наступник — Урош (1355-1371) — не був обтяжений талантами попередника. Безхарактерний, довірливий, добродушний, він ледве ніс на собі тягар держа-вних справ і не спромігся зберегти єдності країни. Фактично незалежними від центральної влади стали за його владарю-вання Албанія, Македонія, Фессалія, Епір. Феодальна роздробленість охопила й етнічні сербські землі. Різні феодальні угруповання вели між собою запеклу боротьбу за державну владу. В цій боротьбі сербські феодали нерідко зверталися по допомогу до сусідів. Наприкінці 70-х років XIV ст. в Сербії утворилися два полюси тяжіння: північними й центральними областями володів князь Лазар Хребелянович, південними — Бука Бранкович. Спроби князя Лазаря остаточно подолати роздробленість виявилися марними.
Своєрідністю позначався у цей період внутрішній розвиток Хорватії. На відміну від сербів і болгар, хорвати, подібно до угорців, сповідували католицизм. Конфесійна єдність сприяла політичному зближенню двох країн: з 1102р. Хорватія перебувала в унії з Угорщиною. Дуалістичний характер Угорсько-Хорватського королівства мав гарантувати його слов'янській половині досить широку внутрішню автономію. Угорські королі, після окремої церемонії, коронувалися хорватським вінцем, а 12 хорватських племен на перших порах навіть не сплачували жодних державних податків і не виконували повинностей, окрім військової. Незважаючи на те, що наприкінці XIII й упродовж XIV ст. королівська влада ослабла, а могутність магнатів зросла, Угорсько-Хорватське королівство напередодні османського вторгнення на Балкани виявило більшу внутрішню згуртованість, аніж Болгарія і Сербія.
Самостійна Боснійська держава утворилася на початку XII ст. Вона вела тривалу боротьбу з угорськими феодалами, які намагалися її підкорити. Ця боротьба не завершилася навіть напередодні османського вторгнення.
Таким чином, війни між балканськими країнами поряд із феодальними суперечками в кожній із них полегшували завдання турецьким завойовникам.
Незалежне князівство турків-османів утворилося наприкінці XIII ст. у північно-західній частині Малої Азії. Ім'я його творця — князя Османа — дало назву цій державі, площа якої швидко зростала. Розпад Сельджуцького султанату, до складу якого спочатку входило Османське князівство, й ослаблення колись потужної Візантії, відкрили новому еміратові шлях до територіальних загарбань. До 1331 р. османи захопили всі візантійські володіння в Малій Азії. Виникла реальна загроза їхнього вторгнення на Балкани.
Турецьке військо було значно могутнішим за феодальні ополчення південних слов'ян. Головною його ударною силою виступала легка кіннота. Вона рухалася окремими, близько розташованими колонами, кожна з яких складалася з численних лав. Османський кіннотник користувався у бою як шаблею, так і луком. Поряд з легкою кіннотою в османів існувала й важка кавалерія ("сіпахи"). Ще до вторгнення на землі південних слов'ян турки створили постійне піше військо з "яничарів", озброєних ятаганами, луками, шаблями й списами. В яничари набирали юнаків з підкорених народів, насильно навертали в іслам і давали їм спеціальну військову підготовку. Пізніше серед яничар з'явилося чимало представників південнослов'янських народів.
Збройна перевага турків виявилася вже в перших сутичках із сербами й болгарами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: ЗАВОЮВАННЯ ТУРКАМИ-ОСМАНАМИ ПІВДЕННО-СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок