Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Словаччина в період османсько-габсбурзького протиборства (XVI-XVII ст.)

Словаччина в період османсько-габсбурзького протиборства (XVI-XVII ст.)

Назва:
Словаччина в період османсько-габсбурзького протиборства (XVI-XVII ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,08 KB
Завантажень:
304
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Словаччина в період османсько-габсбурзького
протиборства (XVI-XVII ст.)


Внаслідок австрійсько-османських воєн уже в середині XVI ст. словацькі землі було штучно розділено. Більша частина Словаччини з центром у Братиславі становила основу угорських володінь Габсбургів, а південна її частина разом із
відповідними районами Угорського королівства відійшла під владу Порти. Вона входила до складу Будишинського пашалика, де місцеве населення зазнавало ще більших утисків, аніж на півночі, у габсбурзьких володіннях.
Словацьке населення в другій половині XVI ст. й особливо в XVII ст. несло на собі головний тягар боротьби проти османської експансії. Водночас у словацьких землях (як і в інших частинах Габсбурзької монархії) сформувалося кріпацтво у його "другому виданні", що проявилося в збільшенні панщини, грошових і натуральних повинностей, обмеженні права переходу селян, ліквідації общинного самоврядування та ін. На посилення феодального гніту селяни відповідали повстаннями, які найбільшого розмаху набули в східних і південних регіонах словацьких володінь Габсбургів у першій половині XVII ст. (1618, 1631-1632, 1648).
Словацькі землі перетворилися на арену жорстокого воєнного протиборства між Османською Портою і Габсбургами. Вони постійно опинялися в епіцентрі антигабсбурзьких виступів мадярських магнатів і шляхти. Так, саме виступ словаків (1605) в підтримку трансільванського князя І. Бочкаї, який очолював антигабсбурзький рух, став визначальним і сприяв завершенню П'ятнадцятилітньої (Довгої) війни 1593-1606 рр. Згідно з Віденським договором (1606) Трансільванське князівство позбавилося "опіки" Габсбургів, потрапивши водночас у васальну залежність від Порти. В договорі, укладеному між султаном та імператором терміном на 20 років, фіксувалися території, які входили до складу Османської імперії. Крім того, Рудольф II мусив сплатити одноразову данину в 200 тис. форинтів.
Події, що відбувалися в розділеному на три частини Угорському королівстві (князівство Трансільванія, території, окуповані Портою, та землі, що належали Габсбурзькій монархії), вже на початку XVII ст. визначалися багатовекторною боротьбою. Габсбурги намагалися відвернути від своїх володінь загрозу османської експансії. Водночас угорська феодальна верхівка прагнула відстояти набуті нею права і привілеї. У 30—40-х роках XVI ст. в розчленованому королівстві не припинялася боротьба між магнатами-католиками (підтриманими Габсбургами) і феодальною верхівкою з протестантського табору в Державних зборах. В цій боротьбі, яка проявлялася не лише в полеміці чи законодавчих актах, а й набувала силових форм (війни, повстання), брали участь дворяни, селяни, ремісники.
Однак імператору Священної Римської імперії (і королю Угорщини) Рудольфу II доводилося протистояти не лише виснажливому османському тискові, а й властолюбним зазіханням рідного брата — ерцгерцога Матіаса (Матіяша). Після раптової смерті трансільванського князя І. Бочкаї (1606) Матіас — представник імператора в угорських володшнях — за підтримки частини австрійського, мадярського І моравського дворянства, після утворення угорсько-моравської конфедерації (разом зі словацькими землями), домігся врешті-решт у 1608 р. угорської корони. Скориставшися хворобою Рудольфа II він спочатку посів чеський трон, а потім став імператором, відомим під іменем Матіяш II (1608—1619). Своїм спадкоємцем в Угорському та Чеському королівствах новий імператор призначив католика Фердінанда Штирійського (Фердінанд II (1619—1637). Це стало однією з причин Чеського повстання (1618—1620), яке, своєю чергою, призвело до Тридцятилітньої війни (1618—1648).
Водночас Габсбурги, йдучи на певні поступки, не упускали нагоди для відновлення наступу Контрреформації. До того ж, недотримання ними договорів викликало невдоволення угорської шляхти. Тому, коли в Празі спалахнуло антигабсбурзьке повстання (1618), мадярське дворянство підтримало цей виступ, а угорський лідер Г. Бетлен оприлюднив у Кошице маніфест, де перелічувались усі порушення Габсбургами обіцянок та укладених ними угод.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Словаччина в період османсько-габсбурзького протиборства (XVI-XVII ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок