Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Взаємовідносини між племенамиЦентральної Європи іРимською Імперією

Взаємовідносини між племенамиЦентральної Європи іРимською Імперією

Назва:
Взаємовідносини між племенамиЦентральної Європи іРимською Імперією
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,60 KB
Завантажень:
186
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Взаємовідносини між племенами
Центральної Європи і
Римською Імперією


Зміст
Вступ
Розділ І. Взаємовідносини Римської Республіки з Кельтами
Розділ ІІ. Римська імперія (принципат) у взаємовідносинах з германськими племенами і з даками
Розділ ІІІ. Пізня Римська Імперія (Домінант) у взаємовідносинах з готами, гунами і аланами.
Висновки
Список використаних джерел і літератури


Розділ ІІ
Після вбивства Юлія Цезаря політична ситуація в Римі була надзвичайно складною. В квітні 44 р. до н.е. в Римі з’являється його внучатий племінник Октавіан, якого Цезар усиновив у заповіті. Він потрапив у вир політичних подій і, не зважаючи на зовсім молодий вік, дуже швидко зорієнтувався в обставинах й здобув політичний авторитет серед цезарійців, сенаторів і плебсу. Йому вдалося перемогти в боротьбі з Помпеєм та Антонієм. У цій боротьбі Октавіан оголосив війну Єгипетській цариці Клеопатрі, з інтересами якої був пов’язаний Антоній. Вирішальна битва, в якій переміг флот Октавіана, відбулась в 31 р. до н.е. біля мису Акцій поблизу берегів західної Греції. [65, с. 90]. 30 р. до н.е. Август без опору зайняв Александрію і підпорядкував Єгипет Риму. Пишний тріумф на честь перемоги над Єгиптом відбувся 15 серпня 29 р. до н.е.
Повернувшись до Риму, Октавіан усунув опозиційні групи з Сенату й домігся надання звань і привілеїв, що визначали його особливий статус. Він, як і свого часу Цезар включив до свого найменування титул імператора, який перекреслював його безпосередній зв’язок з військом. У цей час було сформульовано тезу, за якою римський народ “переніс свою владу і велич” на імператора. Сенат користувався пошаною, і сам Август іменував себе принцепсом, тобто записаним першим у списку сенаторів. Звідси і походить назва принципат, яка застосовується в науці для позначення ранньої імперії. [13, с. 101].
Дарований йому сенатом титул Августа означав його особливу близькість до божества. Це надавала Октовіану широкі прерогативи у веденні зовнішньої політики. [58, c. 498].
Одним з першочергових завдань політики імперії було зміцнення влади Риму над недавно приєднаною Галлією. Становищем у Галлії визначалася політика Августа на рейнському кордоні імперії. З одного боку, східні галльські рубежі треба було убезпечити від можливого вторгнення германських племен, а з іншого боку позбавити гальських повстанців надії на союз із цими племенами. Це було дуже важливо, оскільки в Бельгії та інших частинах галії в останній третині І ст. до н.е. неодноразово вибухали повстання проти римського панування. Для протидії германським вторгненням було зміцнено кордон по Рейну, створено великі табори легіонерів і допоміжних частин.
Август та його наближені особи розгорнули разом із тим і систему дипломатичних заходів щодо германців. Були переселені на лівий берег Рейну й при цьому поділені землями убії, сигамбри, трибоки. Маркомандам було дано царем вихованого при дворі Августа Мароброда. Було збільшено територію союзних Риму хаттів і гермундурів; більша частина племен свевського союзу стала клієнтами імперії. З германськими “принципсами”, тобто племінними вождями, римляни намагалися здійснювати ту саму політику, що і в провінціях, наділяючи їх римським громадянством, зараховуючи до римської армії як командирів допоміжних частин, що складалися з їхніх спів племінників. [52, с. 92].
Свідчення про те, що багато із германських племінних вождів вели тісні відносини з римлянами, подають майже всі античні автори. Зокрема, Веллей Патеркул відзначає, що “Арміній, син Сегеста… одержав право римського громадянства…” Веллей також вказує, що заколот Армінія був розкритий римлянами – “Сегестом вірним нам чоловіком і знатною людиною того ж племені”. [34, с. 227-228]. Про це нам оповідає і Таціт Корнелій, який вкладав в уста брата Армінія-Флова аргументи про римлян. [5, с. 352].
Не дивлячись на те, що деякі із германських племінних вождів вступили на службу в римську армію, а в самій Італії із них формувалась охорона для Августа, проте політична гра мала тут незначні результати.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Взаємовідносини між племенамиЦентральної Європи іРимською Імперією

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок