Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> ЗЕТА МІЖ ВЕНЕЦІЄЮ І ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ

ЗЕТА МІЖ ВЕНЕЦІЄЮ І ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ

Назва:
ЗЕТА МІЖ ВЕНЕЦІЄЮ І ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,86 KB
Завантажень:
246
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат
На тему:
ЗЕТА МІЖ ВЕНЕЦІЄЮ І ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ


На зламі ХІV—ХV ст. у Зеті посилюється рід Црноєвичів, що призвело до загострення внутрішньої ситуації в країні. Црноєвичі розпочали відкриту боротьбу з Балшичами за перерозподіл земель. У цій боротьбі Балшичі намагались використати у своїх інтересах авторитет Венеції, яка їх нібито підтримувала (Джурдже Балшич навіть прийняв венеційське громадянство й увійшов до венеційського Сенату). Однак зростання впливу Венеції у Зеті не викликало особливого захоплення в більшості населення й провідних можновладців, котрі воліли визнати зверхність султана, аніж змиритись із залежністю від венеційців.
У 1402 р. за наказом венеційських посадових осіб було страчено сина Джурдже Балшича — Константина, котрий спирався на підтримку османів. Це призвело до відкритих збройних сутичок між Венецією та наступником Джурдже — Балшою III, який мав намір повернути землі, що їх колись віддав венеційцям батько (у 1395 р. Джурдже повернув собі Скадар і Дріваст разом з частиною узбережжя, але віддав їх Венеції). Ставлення до Венеції поділило Зету на два ворожі табори: на боці венеційців опинилися Црноєвичі, проти яких виступали Балшичі та частина албанських феодалів. Війна тривала з перемінним успіхом і з перервами — з 1403 по 1421 р. Спочатку Венеція з моря захопила Будву, Бар і Улцинь. У 1405 р. після повстання в Скадарі та Дрівасті останній визволився з-під венеційської зверхності. Проте перевага Венеції з кожним роком відчувалася все виразніше, що зрештою і визначило домінування Республіки Святого Марка в Зеті протягом майже всього XV ст.
Венеція реально оцінювала ситуацію, що склалася на Балканах у зв'язку з турецькою експансією, її панівна верхівка усвідомлювала неспроможність малих балканських держав і державних утворень чинити успішний опір султанові й прагнула скористатися моментом для загарбання нових теренів, насамперед на узбережжі. За допомогою різноманітних засобів — збройних нападів, переговорів, підкупу зетських можновладців — Венеція протягом 20—50-х років XV ст. зміцнила свої позиції в Зеті, витіснивши сербських деспотів і подолавши відчайдушний опір антивенеційськи налаштованих місцевих племен.
Одним із перших юридичних документів, що фіксував венеційську присутність у Зеті, став сербсько-венеційський договір від 12 серпня 1423 р., згідно з яким венеційці одержували Скадар, а також Улцинь і Котор. За кожне з міст вони зобов'язувались сплачувати сербському деспотові по 1000 дукатів на рік (під владою останнього залишалися Дріваст, Бар і Будва). Через три роки договір доповнено пунктом про визнання за Венецією права на області Паштровичі та Грбаль.
Договір являв собою результат багатолітньої війни, яку вів проти Республіки Святого Марка Балшич. На її останньому етапі фортуна відвернулася від нього: після невдалої спроби вигнати венеційців із Котора, який вони зайняли на прохання жителів міста в березні 1420 р., правитель Зети відмовився від дальшої боротьби. Він вирушив до сербського деспота Стефана, де й помер 28 квітня 1421 р.
Війну з Венецією за Зету наступний сербський деспот Джур-дже Бранкович продовжив одразу після відновлення сербської державності за Сегединським мирним договором 1445р. Він вирядив до Зети одного зі своїх воєвод — Алтомана — з 12-тисячним військом. Водночас у Зеті проти влади Венеції повстали місцеві племена, серед яких опинилися навіть знані своїми провенеційськими настроями Црноєвичі. Ситуація для венеційців стала вкрай небезпечною, але вони досить швидко оговтались, перетягли на свій бік Стефана Црноєвича, а згодом, уже вкотре, перехопили ініціативу, змусивши сербів відступити.
Стефана Црноєвича було призначено венеційським намісником ("капітаном") у Верхній Зеті з платнею в 600 дукатів на рік. Погодившись працювати на Венецію, Стефан посварився не лише з сербським деспотом, а й з більшістю власних родичів. Серед мотивів, що спонукали Стефана наважитися на такий кардинальний крок, сучасники називали вдячність венеційцям за допомогу у визволенні з турецького полону його сина Івана.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: ЗЕТА МІЖ ВЕНЕЦІЄЮ І ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок