Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Сербська держава наприкінці XIX ст.

Сербська держава наприкінці XIX ст.

Назва:
Сербська держава наприкінці XIX ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,63 KB
Завантажень:
108
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат
На тему:
Сербська держава наприкінці XIX ст.


Значні зміни в житті країн Ватікансько-го півострова відбулися в другій поло-вині 70-х років XIX ст. внаслідок герцеговинського повстання і російсько-ту-рецької війни 1875—1878 pp. Це знайшло
своє втілення як на внутрішньополітичному рівні, так і в між-народному становищі балканських країн і народів.
Визначальний характер для ситуації в Сербії мали дві про-відні тенденції: актуалізація в суспільній свідомості і держав-но-політичних колах сербської національної ідеї та заворушення й повстання в сусідніх із Сербією областях, заселених переваж-но етнічними сербами, передовсім у Боснії та Герцеговині.
Прихильники сербської ідеї, одним із важливих елементів якої було прагнення визволити від османського гноблення й об'єднати в одній державі усі сербські терени, у своїй повсяк-денній діяльності намагалися стимулювати формування "справжнього серба" ("сербенди"), сповненого національним духом. Націоналізм швидко перетворився на суспільну моду, якої дотримувалося багато представників різних верств, на-самперед молодь.
Антиосманські виступи в Боснії та Герцеговині протягом ЗО—70-х років набули перманентного характеру внаслідок украй тяжких умов життя основної маси населення, а також традиційного сепаратизму місцевих великих землевласників. Загострення суперечностей між райя та мусульманськими можновладцями Боснії та Герцеговини сприяло тому, що в Сербії ці виступи трактувалися як боротьба за "загальносербську справу".
У 1875—1878 рр. згадані тенденції сягнули найвищої позначки. Улітку 1875р. одночасно в кількох районах Герцеговини вибухнули повстання. Незабаром полум'я антитурецької боротьби охопило Боснію. Вимоги повстанців зводилися до надання провінції автономії, негайного запровадження реформ в адміністративній та аграрній сферах, установлення контролю за станом справ у провінції з боку європейських держав.
Від перших днів повстанців активно підтримувала Чорногорія. Князь Нікола навіть заявив, що його країна негайно вступить у війну проти Порти, якщо повсталі герцеговинці не досягнуть успіху самотужки. Для надання конкретної допомоги повстанцям та координації дій князь призначив спеціального представника, котрий безпосередньо дбав про постачання до Герцеговини продуктів харчування, зброї та боєприпасів, у разі потреби посилав для ведення спільних бойових дій чорногорські загони.
У Сербії населення палко вітало повстання, тоді як правлячі кола спочатку діяли обережно, зробивши спробу передусім об'єднати для боротьби проти турків усі балканські народи. Спроба виявилася марною, але тиск громадської думки був таким потужним, що князь Мілан і його уряд мусили змінити свою позицію. У червні 1876 р. Сербія та Чорногорія уклали союзницький договір і оголосили Порті війну. 20 червня повстанці в Боснії проголосили об'єднання провінції з Сербією, а герцеговинці — з Чорногорією, що спричинило гостре невдоволення Австро-Угорщини.
На допомогу сербам з Росії вирушило декілька тисяч добровольців, які, щоправда, не могли замінити на Балканах регулярної російської армії. Головнокомандувачем сербської армії призначили російського генерала М. Черняєва.
Бойові дії Сербія та Чорногорія проводили окремо, кожна на своєму напрямку. Чорногорцям щастило, але серби після провалу їхнього наступу опинилися в досить скрутному становищі. Зазнавши кількох поразок у локальних сутичках з турками, які розпочали активний наступ з півдня та південного сходу, серби тільки внаслідок втручання Росії підписали спочатку перемир'я, а згодом і договір про припинення бойових дій та відновлення миру без жодних територіальних втрат для Сербії (лютий 1877 р.). Цей договір виявився нетривалим, бо вже 1 грудня того ж року Сербія, окрилена успіхами Росії на полях битв російсько-турецької війни 1877-1878 рр., знову вступила у війну проти Османської імперії.
Оскільки основні турецькі збройні сили билися проти російських військ, османи цього разу практично не чинили сербам опору, що дало змогу одній сербській армії за кілька тижнів дістатися Ніша та Пірота, а іншій — Лесковца та Враня, вступивши також на територію Косово.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Сербська держава наприкінці XIX ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок