Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Міжнародні відносини в кінці 50-70-х рр. XX ст.

Міжнародні відносини в кінці 50-70-х рр. XX ст.

Назва:
Міжнародні відносини в кінці 50-70-х рр. XX ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,27 KB
Завантажень:
243
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Тема: міжнародні відносини в кінці 50-70-х рр. XX ст.
План
Основні тенденції у міжнародній політиці:
а) характерні риси міжнародної політики США та їх союзників;
б) зростання ролі країн, що розвиваються у світовій політиці. „Рух неприєднання”.
2. Регіональні конфлікти:
а) інтервенція в Конго (Заїр);
б) Карибська криза 1962 р.;
в) ізраїльська агресія 1967 р. проти арабських країн;
г) агресія США у В’єтнамі.
3. Боротьба за нормалізацією обставин у Європі і за роззброєння. Роль ООН міжнародному житті:
а) проблема нормалізації становища в Європі;
б) проблеми роззброєння;
в) зростання ролі ООН у міжнародному житті.
Література: 1) История международных отношений и внешней политики СРСР в 3 т. – т.3.
2) История дипломата. – т.5.
3) Международные конфликты. – М. 1972.
4) Гройнер В. Американская внешняя политика от Трумена до наших дней. – М, 1986.
5) Джонсонс. Современность с 20 по 90-те годы. – М, 1995.
1. Основні тенденції у міжнародній політиці:
а) характерні риси міжнародної політиці США та їх союзників.
Зміни в міжнародному житті обумовили зміни доктринальних основ „зовнішньополітичного курсу США. Замість доктрини масованої відплати”, яка допускала можливість ядерної війни проти СРСР, на початку 60-х рр.. США і НАТО придумали доктрину „гнучкого реагування”, якою допускалась можливість обмежених всім їх локальним застосуванням ядерної зброї. У зовнішній політиці США і їх союзників проявились протирічиві тенденції. З одного боку, вони прагнули повернути втрачені позиції в світі, зміцнювали військово-політичні блоки, нарощували звичайні і ядерні озброєння, вдавались до провокативних акцій щодо і його союзників, а також держав, які звільнились від колоніальної залежності. А з іншого боку реалії міжнародного життя спонукали до налагодження діалогу з СРСР. У листопаді 1961 р. президент США Кеннеді заявив, що США не можуть диктувати свою волю 94% людства. Це свідчило про значні зрушення в розумінні держдепартаменту перспектив перш за все радянсько-американських відносин.
Нової якості набули стосунки між членами НАТО. У кінці 50-х – на початку 60-х рр.. було нормалізовано відносини між Францією і ФРН. У січні 1963 р. вони підписали договір про співробітництво яким було відкритий новий етап у розвитку двосторонніх політичних і військових відносин. Міцніли контакти між ФРН і США, США і Великобританією. Разом з тим у зовнішній політиці Франції намітилась тенденція до більш незалежного від США курсу, налагодження взаєморозуміння з СРСР. Реальним проявом цієї тенденції став вихід Франції у 1966 р. із військової організації НАТО.
б)
Зростала роль і визначення в міжнародних відносинах десятків молодих держав Азії і Африки, Латинської Америки, які звільнились від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку.
Вони об’єднувались протидіяти неоколоніалізму і расизму, виступаючи за рівноправні економічні відносини з розвиненими капіталістичними країнами. Ідеологами Руху неприєднання були прем’єр-міністр Індії Д. Неру, президент Єгипту Г. Насер, президент Югославії Й. Тіто. У вересні 1960 р. Белграді відбулася конференція керівників держав і урядів 25 країн, що не приєдналися, яка поклала початок Руху. Особливістю його було те, що він не мав офіційно сформульованої програми ф організаційної структури. Резолюцією конференції цих країн приймали не основі консенсусу.
Головні принципи Руху: неприєднання до воєнних блоків; підтримка боротьби за національну незалежність; зовнішня політика в дусі мирного співіснування усіх держав. Белградська конференція висловилася за остаточне знущання колоніалізму, ліквідацію нерівності і співробітництво країн, що розвиваються. У Рух увійшли крім афро-азіатських країн Югославія і Куба, і як спостерігаючи ще Бразилія, Болівія і Еквадор. На жовтень 1954 р. Рух мав 46 країн-учасниць і 10 країн-спостерігачів. На 31-й конференції (вересень 1970 р.) в Лусаці (Замбія) брало участь 63 країн-учасниці і 9 країн-спостерігачів. Внутрішня неоднорідність Руху приводила до зростання розбіжностей.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Міжнародні відносини в кінці 50-70-х рр. XX ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок