Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> ПЕРШІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ХОРВАТІВ.ДЕРЖАВА КОРОЛЯ ТОМИСЛАВА.

ПЕРШІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ХОРВАТІВ.ДЕРЖАВА КОРОЛЯ ТОМИСЛАВА.

Назва:
ПЕРШІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ХОРВАТІВ.ДЕРЖАВА КОРОЛЯ ТОМИСЛАВА.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,07 KB
Завантажень:
388
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
На тему:
ПЕРШІ ІСТОРИЧНІ
ВІДОМОСТІ ПРО ХОРВАТІВ.
ДЕРЖАВА КОРОЛЯ ТОМИСЛАВА.


Хорвати, разом з іншими слов'янськими племенами, з'являються на Балканах у першій половині VII ст. н. е. Підхоплені черговою хвилею переселення народів, вони покинули місця свого попередньо-го перебування в так званій Білій Хорватії І розселилися вздовж узбережжя Адріатичного моря, в Дал-мації, істотно змінивши загальну державно-політичну та ет-нокультурну ситуацію в регіоні.
Витіснивши за допомогою військової сили аварів, які прожи-вали на цих землях (Константин Багрянородний стверджу-вав, що вони зробили це за наказом візантійського імперато-ра Іраклія), хорвати й надалі проводили агресивну політику сто-совно романської людності приморських міст, примушуючи її рятуватися на довколишніх островах.
Попередники хорватів у Далмації сповідували християн-ство й перебували під захистом церкви, що намагалася полег-шити їхнє становище. У 641 р. папа Римський Іоанн IV від-рядив до Далмації та Істрії свого спеціального посланця — абата Мартина — із завданням викупити місцевих християн з "язичницького", тобто слов'янського, полону. Дехто із сучас-них хорватських дослідників припускає, що повноваження Мартина не вичерпувалися переговорами, пов'язаними з викупом; він мав також спробувати встановити контакти з новими жителями східного берега Адріатики з метою поширення на них впливу папської курії. Крім іншого, папа Іоанн IV, імовірно, був заінтересований у цьому особисто, оскільки сам походив із Далмації.
Місія абата Мартина, певно, виявилася досить успішною. Про це свідчить, зокрема, й дозвіл слов'янських (хорватських) ватажків на вивезення мощів кількох християнських мучеників, похованих на зруйнованому більш як чверть століття тому цвинтарі міста Салони. Можливо, саме з переговорів із цього приводу розпочинаються мирні відносини новоприбулого слов'янського етносу з романським населенням далматинських міст.
З приходом хорватів на Балкани притаманна їм у минулому військово-племінна система розпадається, поступаючись місцем новій формі внутрішньої організації, заснованій насамперед на територіальному принципі. Поволі, протягом VII—VIII ст., на провідні ролі серед інших хорватських родів і племен висувається плем'я далматів. Навколо нього згуртовуються інші, утворені на певних територіях об'єднання хорватів.
Саме далматинські хорвати чинили найзапекліший опір франкам, які вторгнулися на Балкани. У 799 р. в битві під містечком Ловран хорватське військо здобуло перемогу над армією франків, очолюваною маркграфом Еріхом. Проте вже через кілька років опір слов'ян було зламано, й франки встановили свій контроль над хорватськими землями як на адріатичному узбережжі, так і на материку. Карл Великий вирішив не ставити на завойованих територіях своїх намісників, залишивши управління в руках хорватських князів і жупанів, які визнали зверхність франкського короля.
Стосунки місцевого населення з франками, які проводили насильницьку політику щодо підкорених народів, складалися важко. У 819 р. в Паннонській Хорватії, розташованій між річками Савою і Дравою, вибухнуло повстання під проводом Людевіта Посаеського, хорватського можновладця, столицею якого було місто Сісак. Обурений насильствами і жорстокостями, що їх чинили франки над слов'янами, Людевіт звернувся зі скаргою до франкського короля. Коли виряджене ним посольство повернулося ні з чим, князь Посавський розпочав справжню визвольну війну, яка тривала майже чотири роки й серйозно попсувала нерви найпотужнішій на той час збройній силі у Європі.
До Людевіта Посавського приєдналися численні сусідні слов'янські племена. Згодом повстання охопило простори від Каринтії на північному заході Балкан до річки Тимок на південному сході півострова. Людевітові тривалий час таланило, завдяки чому він неодноразово відбивав напади франкських каральних загонів. На боці франків проти князя Посавського воював і далматинський князь Борна, виконуючи свої обов'язки васала Карла Великого. Зрештою у 823 р. Людевіт загинув десь у Далмації, після чого франки відновили контроль над хорватськими теренами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: ПЕРШІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ХОРВАТІВ.ДЕРЖАВА КОРОЛЯ ТОМИСЛАВА.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок