Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян

Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян

Назва:
Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,04 KB
Завантажень:
336
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
РЕФЕРАТ
на тему:
Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян


СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ
УСТРІЙ
___________________________________________________________
Слов'янські племена здебільшого розселялися в лісовій зоні, їхні поселення переважно розташовувалися поблизу річок, озер, боліт і в інших важкодоступних місцях. Слов'яни споруджували будинки з дерева або інших матеріалів. У них, як правило, мешкала велика родина, що складалася з представників трьох-чотирьох поколінь. По суті це була справжня родова община, членів якої об'єднувала спільність майна, господарства та праці. За свідченням Про-копія Кесарійського, слов'яни "жили в поганих хатах, розкиданих на далекій відстані одна від одної".
Декілька родин, що займали певну територію, складали общину, кілька таких общин утворювали плем'я.
Слов'яни спочатку об'єднувались у родові, а згодом у територіальні союзи, які базувалися на кровній спорідненості. Наступний етап об'єднального процесу пов'язаний з виникненням політичних союзів на основі родоплемінних утворень. Давньослов'янські племінні союзи мали "мирний" ("оборонний") характер. Особливістю такого об'єднання, як суспільно-політичної організації, побудованої на кревній спорідненості, була наявність притаманних даному суспільному ладу певних правових ознак: кровної помсти, кругової поруки, колективної опіки, майнової спільності, своєрідного спадкового права тощо. Вищим органом влади давньослов'янського родоплемінного союзу виступали загальні збори, які розв'язували всі нагальні проблеми господарського й політичного життя, питання війни та миру. Як писав Прокопій Кесарійський, "народ цей не управляється однією людиною і здавна живе у народовладді. Тому все, що для них корисно або шкідливо, вони спільно обговорюють". Інакше кажучи, слов'яни ще не знали авторитарних методів і жили за принципами самоврядування, вирішуючи всі проблеми шляхом обговорення їх на загальних зборах, або вічах. У слов'ян, за Маврикієм, "немає загальної влади, вони весь час ворогують один з одним, що ухвалять одні, не наважуються робити інші, і жоден з них не хоче підкорятися іншому".
Родову общину, як правило, очолювала найавторитетніша людина, котра разом з представниками інших сімей, керувала справами роду, здійснювала судочинство, організовувала відсіч ворогу. Називали такого родового лідера по-різному — старостою, старшиною або жупаном.
Родоплемінними союзами керувала рада старшин, які частково розв'язували питання самі або передавали їх на загальні збори. Для протидії зовнішнім ворогам кілька родових союзів об'єднувалися в територіальний. Унаслідок добросусідських стосунків у окремих родів виникали спільні військові, адміністративні, господарські, правничі органи. З метою самооборони вони будували укріплення — "міста", де населення рятувалося від небезпеки й проводились віча військових ватажків. У цих "містах" здійснювалось судочинство, відправлялися релігійні обряди. Території, підконтрольні таким родоплемінним об'єднанням, у західних і південних слов'ян називалися жупами, а їхні визнані лідери — жупанами.
Однак певна демократичність давньослов'янського суспільного устрою не виключала існування рабства. Рабів здебільшого захоплювали під час походів з метою отримання за них викупу або для продажу. Коли це не вдавалося, через деякий період полонених відпускали на волю, оскільки рівень розвитку господарства не давав змоги використовувати їх як робочу силу. По суті, у давніх слов'ян рабство не виходило за межі патріархального.
Проте вже у VI—VII ст. сталися помітні зміни у сфері суспільних відносин давніх слов'ян. Походи й пограбування візантійських міст і провінцій, нескінченні міжплемінні війни в VI ст. перетворилися для слов'ян на звичний промисел з метою захоплення земель, скарбів, худоби і рабів. Усе це разом сприяло швидкому накопиченню багатств, які зосереджувалися переважно в руках племінної верхівки, виникненню приватної власності і станового розшарування суспільства. "Вони стали багатими, — розповідав про слов'ян того часу Іоанн Ефеський, — мають багато золота, срібла, табуни коней та зброю".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Суспільно-політичний устрій, розвиток господарства та економіки давніх словян

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок