Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> ЗАКОРДОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОСІЙСЬКИХ АНАРХІСТІВ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

ЗАКОРДОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОСІЙСЬКИХ АНАРХІСТІВ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Назва:
ЗАКОРДОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОСІЙСЬКИХ АНАРХІСТІВ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,96 KB
Завантажень:
169
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
В.М. Мороко
ЗАКОРДОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОСІЙСЬКИХ АНАРХІСТІВ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
У гострій соціально-політичній і національно-визвольній боротьбі на теренах Російської імперії, що розгорнулася відразу після падіння монархії Романових, анархізму судилося відіграти певну роль. Це особливо стосується Півдня України з його потужним селянським повстанським рухом. Як відомо, Н. Махно і його соратники, послуговуючись ідеями анархізму, намагалися знайти свій, особливий, шлях соціального визволення краю.
Ідеї анархізму в Російську імперію в цілому і в Україну зокрема почали активно просочуватись за 15 років до того з-за кордону, де розгорнули діяльність російські емігрантські організації. Анархізм тоді проходив у Західній Європі і Північній Америці інкубаційний період свого розвитку, що завершився "походом у Росію". Походом до певної міри результативним. Повертаючись до витоків махновського руху, згадаємо, що гуляйпільскі анархісти розпочали діяльність під впливом однодумців із Катеринослава та Одеси. Організації ж останніх, і про це мова йтиме нижче, були утворені емігрантами. Пізніше в Бутирській в'язниці ідейним вчителем Н. Махна став П. Аршинов, який "власні університети" пройшов у Франції.
Отже, роль еміграції у становленні анархістської гілки визвольного руху в Росії безперечна. Однак, попри це, конкретна робота анархістських організацій за кордоном залишається недослідженою. Досі не маємо навіть окремої статті з проблеми. Лише поодинокі факти з життя еміграції зустрічаємо в публікаціях з історії російського анархізму в цілому. Відразу ж підкреслимо, що й сам анархізм, як явище суспільного життя дореволюційної Росії, теж на серйозному науковому рівні досліджувався незадовільно.
Першу спробу узагальнити історію анархістського руху знаходимо у статті Б. Горева у багатотомному фундаментальному збірнику "Общественное движение в России в начале ХХ века" [1.-С.475-495]. Проект здійснювався під редакцією відомих діячів визвольного руху Л. Мартова, П. Маслова, А. Потресова і відображав соціал-демократичну оцінку анархізму. До позитиву названої публікації віднесемо те, що її автор дав побіжний огляд закордонної діяльності анархістів.
Подальша література з історії анархізму припадає на 20-ті - початок 30-х рр. Вона серйозно втрачає у зв'язку з цілевим спрямуванням на "послідовне розвінчання партією більшовиків неспроможності ідеології і авантюризм тактики анархістів". Роботи цього періоду мають не стільки науковий, скільки прикладний політико- ідеологічний характер. Одні автори, як от Я. Яковлев, вважали, що історія анархізму починається по-суті лише з весни 1918 р. [2], інші хоча й розглядали більш ранній період, але обмежувалися загальними даними. Діяльності еміграції вони не торкалися, або майже не торкалися. Показовим у цьому плані можна вважати невеликі книги вже згадуваного Б. Горева, а також М. Равич-Черкасского [3; 4].
Оскільки вважалося, що на початку 30-х рр. анархізм остаточно подолано, то й дослідження проблеми практично припинили. У 1969 р. В. Комін опублікував курс лекцій з історії анархізму для студентів історичного факультету Калінінського педагогічного інституту. У вступі автор зазначив: "Останні два-три десятиліття у нашій радянській історичній літературі про анархізм не було написано жодного слова" [5.-С.6]. Заява занадто категорична. Не було монографічних досліджень, але зрідка з'являлися окремі статті. Однак, якщо мати на увазі збагачення історіографії чимось новим, то точка зору Коміна була абсолютно слушною.
Не випадково і в 70-80-і рр. в історіографічних оглядах, за відсутністю інших обов'язково виділяли статтю А.Щепкіна, надруковану в провінційному збірнику у 1958 р. Між тим в ній знаходимо лише загальновідоме, а щодо емігрантських організацій, то вони не згадувалися взагалі [6.-С.18-35].
Впадає у вічі, що зміст публікацій, між якими відстань у півстоліття (наприклад, Равич-Черкасского й Коміна), майже тотожні. У них один і той же набір даних, не збагатилася і джерельна база.
Істотно ситуація не змінилася і в подальшому.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: ЗАКОРДОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОСІЙСЬКИХ АНАРХІСТІВ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок