Головна Головна -> Реферати українською -> Астрономія, авіація, космонавтика -> Джордано Бруно

Джордано Бруно

Назва:
Джордано Бруно
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,23 KB
Завантажень:
172
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Спалити—не означає спростувати!

17 лютого 1600 р. на площі Квітів у Римі було спалено видатного італійського мислителя Джордано Бруно — філософа, який у своїх поглядах на Всесвіт пішов значно далі від Коперника. Бруно зруйнував кришталеву сферу нерухомих зір та услід за Миколою Казанським обстоював думку про те, що Всесвіт безмежний у просторі й часі...

Джордано Бруно (справжнє ім'я Філіп) народився 1548 р. в містечку Нолі поблизу Неаполя. Його батько був солдатом-найманцем, мати—убогою селянкою. Хлопчиною Бруно було віддано до монастиря, де він пробув десять років. У монастирі Бруно детально вивчив книгу Коперинка “Про обертання небесних сфер” та сміливо виступив проти поглядів Арістотеля, вказуючи на їхню наївність та невідповідність з даними спостережень. Запідозрений у єресі, Бруно втік з монастиря, залишив Італію і з 1574 по 1591 р. тинявся по різних країнах Європи, побував у Швейцарії, Франції, Англії та Німеччині.

У цей час Бруно пише свої славетні книги, блискуче виступає у диспутах, і скрізь врешті-решт його змушують припинити пропагування своїх ідей. Сановник, який давав згодом висновок про його єретичну діяльність, писав, що це “один з видатних умів, які можна собі лише уявити, людина неабиякої начитаності та величезних знань”.

Бруно рішуче виступив проти церкви і релігії взагалі, він вважав їх найсерйознішою перешкодою на шляху розвитку науки. Повернувшись до Італії, він дуже швидко потрапив у тенета інквізиції і після семирічного перебування у тюрмах зійшов на вогнище.

На думку багатьох біографів Бруно, він, можливо, і не загинув би на вогнищі, якби не його виступи проти монастирських прибутків та маєтків, не вимагав їх конфіскування. Саме на цьому питанні, як випливає з протоколів допитів, інквізитори зосередили свою основну увагу. Як відомо, на судовому процесі про вчення Коперника мова взагалі не йшла. Як зауважив відомий англійський астрофізик Дж. X. Джінс (1877—1946), церква засудила Бруно за його вчення про множинність світів, бо, мовляв, “важко уявити собі, що церква могла б зробити інше, оскільки здавалося зовсім нечестивим припускати, що велика драма падіння людини та її спокути, в якій брав участь син божий, могла відбутися на якійсь малій сцені, а не в центрі всесвіту”.

Перша з великих книг Джордано Бруно “Бенкет на попелі” вийшла в Англії 1584 р. Вона складається з п'яти діалогів, які ведуть чотири співбесідники, і присвячена головним чином пропаганді астрономічних ідей Коперника. Тут Бруно висловлює свої погляди про безмежність Всесвіту, про незліченність світів. Ці ідеї він розвинув далі у книгах “Про причину, початок і єдине” (1584 р.), “Про безмежність, всесвіт і світи” (1584 р.) та “Про невимірне та незліченне” (1591 р.). У цих книгах Бруно виступає як один з основоположників сучасного матеріалістичного природознавства, викладаючи вчення про матеріальну єдність світу, безмежного в просторі й часі.

Послухаймо передовсім, що говорив Джордано Бруно про Коперника та його вчення: “Ця людина не нижча ні одного з астрономів, які були до нього, якщо не говорити про послідовність в часі, людина, яка за природною розсудливістю стояла набагато вище Птолемея, Гіппарха, Евдокса та всіх інших, що йшли їхніми слідами. Йому ми зобов'язані звільненням від деяких фальшивих припущень загальної вульгарної філософії, якщо не сказати, від сліпоти. Проте він недалеко від неї відійшов, оскільки, знаючи математику більше ніж природу, не міг настільки заглибитися й проникнути в останню, щоб знищити корені вагань і фальшивих принципів, чим цілком усунув би всі протидіючі труднощі, звільнив би себе й інших від багатьох непотрібних досліджень та фіксував би увагу на справах сталих та певних. При всьому цьому хто може сповна звеличити великий дух його, який звертаючи мало уваги на дурну масу, міцно стояв проти течії протилежної віри і, хто майже не був озброєний живими доказами, все ж, підбираючи нікчемні та заржавілі уламки, які можна отримати з рук давнини, заново їх опрацював, з'єднав і настільки злучив своєю більше математичною, ніж природничо-науковою мовою, що перетворив справу, яка була смішною, низькою та зневаженою, на справу поважну, цінну... Хто ж буде настільки підлим та неввічливим стосовно до праці цієї людини, яка, навіть якщо забути те, що вона зробила, була послана богами, як світанок, котрий мав передувати сходові сонця справжньої античної філософії, протягом віків похованої у темних печерах сліпоти та злого, безсоромного, заздрісного неуцтва; хто побажає, звертаючи увагу на те, що вона не могла зробити, швидше помістити її в ряди стадної маси, яка біжить, яку ведуть і яка падає внаслідок послуху грубій і низькій вірі, ніж включити у число тих, які могли піднятися завдяки своєму щасливому розумові...”

Про себе та про своє вчення Бруно, прибравши ім'я Ноланець, говорить устами одного із співрозмовників:

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Джордано Бруно

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок