Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською: ДІАГНОСТИКА ТА КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ ХРЕБТА У СОБАК І КОТІВ

ДІАГНОСТИКА ТА КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ ХРЕБТА У СОБАК І КОТІВ / сторінка 5

Назва:
ДІАГНОСТИКА ТА КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ ХРЕБТА У СОБАК І КОТІВ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,32 KB
Завантажень:
443
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Пункцію здійснювали відповідно до стандартних методик на рівні С1-С2, L4-L5 та L5-L6 ін’єкційними голками діаметром 0,6 – 0,8 мм (для великих собак – діаметром 1 – 1,6 мм з мандреном).
Всього мієлографічне дослідження було виконано у 9 котів та 10 собак. Ознаки стиснення спинного мозку спостерігали при переломах, вивихах хребців, зміщенні міжхребцевих дисків, пухлинах тощо. Результати досліджень показують, що мієлографія є достатньо інформативним, відносно нескладним та доступним у практичній роботі методом діагностики хвороб хребта, які супроводжуються компресією спинного мозку.
Після пункції виконували рентгенографію через 3, 5, 10 та 15 хв у боковій і дорсо-вентральній проекціях. Йопромід швидко розсмоктувався і через 10 – 15 хв після введення не виявлявся на рентгенограмах. При атланто-окципітальній пункції контроль правильного положення голки проводили візуально, орієнтуючись на виділення з її канюлі ліквору. Якщо він витікав швидше, ніж 10 крапель за хвилину, від мієлографії відмовлялися, оскільки введення розчину за підвищеного тиску спинномозкової рідини може призвести до смерті тварини. Люмбо-сакральна спинномозкова пункція зазвичай була „сухою”, тобто контроль положення голки можна було провести лише рентгенографічно після введення пробної дози йопроміду. На нашу думку, атланто-окципітальна пункція технічно простіша та безпечніша. При її виконанні ми не спостерігали ускладнень, у той час як після люмбо-сакральної пункції у німецького дога протягом двох тижнів спостерігали зміну ходи.
Клінічна характеристика хвороб хребта. Дослідження свідчать про значне поширення хвороб хребта у собак та котів в умовах міста Київ. З 1592 тварин, які надійшли на амбулаторний прийом, 379 (23,8 %) мали певні неврологічні дисфункції, а у 191-ї (12%) були виявлені хвороби хребта. При цьому різні клінічні форми останніх було діагностовано у 87 собак та у 104 котів, що склало відповідно 5,46 та 6,53 % (див. табл.1). У решти тварин під час досліджень ураження хребта не були виявлені, а нервові розлади виникли, ймовірно, як ускладнення хвороб різної етіології.
За локалізацією хвороби хребта найбільш часто зустрічалися у поперековому відділі (61,78%), приблизно з однаковою частотою – у шийному (13,61%) та грудному (12,56%), відносно нечасто – у крижовому (5,76%) і хвостовому (6,29%) відділах (див. табл. 2), причому у собак та котів ці хвороби було діагностовано приблизно в однаковій кількості випадків у грудному, поперековому та крижовому відділах. У шийному відділі хвороби хребта частіше зустрічалися у собак (8,37%), ніж у котів (5,23%), у хвостовому, навпаки, майже утричі частіше у котів (4,71%), ніж у собак (1,57%).
У шийному відділі хребта діагностували: переломи (у котів 7 випадків, собак – 4); атланто-аксіальний підвивих (виключно у собак, 4 випадки); спондилопатію (7) та зміщення міжхребцевих дисків (4 випадки). Останні дві хвороби зустрічалися однаково часто у собак та котів. У грудному відділі діагностували: тораколюмбальне дискове зміщення (у собак 5 випадків, котів – 1); дискоспондиліт (виключно у котів, 4 випадки); спондилопатію (2) та переломи і вивихи хребців (6 випадків). Останні дві хвороби діагностували однаково часто у котів та собак. Переломи та вивихи хребців зустрічалися здебільшого в ділянках T12-Т13 та T13-L1. У поперековому відділі серед хвороб хребта діагностували переважно переломи і вивихи хребців (70 випадків), в основному в ділянках L2-L3 та L4-L5, рідше – L1-L2, причому у котів частіше (41), ніж у собак (29 випадків). Дискоспондиліт (21 випадок), спондилопатія (22) та дискове зміщення (4 випадки) зустрічалися однаково часто у собак та котів. У крижовому відділі хребта діагностували переломи (8 випадків) та дискоспондиліт (3), приблизно однаково часто у собак та котів, у хвостовому – переломи і вивихи хребців, причьому у котів значно частіше (9), ніж у собак (3 випадки).
Окремі клінічні форми хвороб хребта мали особливості симптоматики, етіології та патогенезу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: ДІАГНОСТИКА ТА КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ ХРЕБТА У СОБАК І КОТІВ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок