Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості)

Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості) / сторінка 6

Назва:
Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,25 KB
Завантажень:
409
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Найімовірніше, що в XIV - XVIII ст. в Україні продовжували побутувати скляні намиста з різнокольорових бусин, що імітували натуральні камені (перли, бурштин, гранат, смарагд тощо), значна частина з яких була венеційського походження.
Відсутність достатньої інформації унеможливлює остаточне розв'язання питання про еволюцію бісерного оздоблення народного одягу XIV - XVIII століть.
Відомим явищем історії мистецтва XIV - XVIII ст. був розвиток започаткованої у давньоруські часи традиції оздоблення бісером різноманітних церковних речей (ікон та облачення священників). До XVII ст. бісер уживався поряд із перлами та металевими й шовковими нитками, а з XVIII ст. його почали застосовувати і як самодостатній матеріал.
У XVIII ст. загальноєвропейським явищем стає мода на вишивання бісером предметів інтер'єру (картини з пейзажами маєтків і навіть сюжетні панно на цілу стіну). З серед. XVIII ст. мистецтво бісерно-склярусного вишивання поширюєтья й у середовищі української шляхти.
Відсутність артефактів не дозволяє впевнено говорити про XVIII ст. як час перших спроб виготовлення народних оздоб із бісеру в Україні. Однак високий художній рівень народних бісерних прикрас XIX ст. вказує на можливе існування традиції в попередню добу.
2.4. "Прикраси народного вбрання XIX - першої пол. XX століття".
Широкої повсюдності у XIX - першій пол. XX ст. одержали скляні намиста: оздоби з литих одноколірних бусин, що переважно своїми кольорами імітують природні камені, а також – з кінця XIX ст. – разки блискучих намистин яскравих кольорів на зразок ялинкових прикрас, що виготовлялися гутним способом. Вишуканою, далеко не всім доступною оздобою цього часу були "венеційські писані пацьорки".
У XIX ст. як матеріал для масової художньої творчості значного поширення в українській культурі дістає бісер. У міській моді його уживають для оздоблення одягу та побутових речей. У народному середовищі успішно розвивається виготовлення бісерних прикрас одягу. Зокрема, розширюються територіальні межі явища. Народні майстри засвоюють велику кількість комбінаторних можливостей технічних орнаментів. Продовжує розвиватися стилістика знакового орнаменту. Зростає число типів накладних оздоб із бісеру.
2.5. "Регіони побутування традиційних прикрас із бісеру". Поширеність бісерного оздоблення у народній культурі різних теренів України розглянута на базі літературних повідомлень, речових пам'яток музейних і приватних колекцій та архівних фотоматеріалів. На основі комплексного вивчення усіх груп джерел з'ясовано, що у першій пол. XX ст. прикраси з бісеру виготовляли народні майстри Західного Поділля, Опілля, Підгір'я, Покуття, Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, низинних територій Закарпаття, Буковинського Поділля. Менш поширеними, але відомими тоді ж вони були на Волині, Київському Поліссі та Середньому Подніпров'ї. Вперше в науковий обіг введено матеріали, що засвідчили побутування традиції бісерного декорування народного одягу в окремих селах Опілля та Східної Волині.
У третьому розділі "основи технології ВИготовлення прикрас із бісеру" подаються відомості про види сировини, яка використовувалася українськими народними майстрами бісерних оздоб. Розглянуто також технологічні та художні характеристики трьох традиційних технік: нанизування, ткання, вишивання.
У підрозділі 3.1. "Матеріали: фізичні властивості й естетичні якості" наводиться аналіз основних та допоміжних матеріалів для виготовлення творів із бісеру. У числі основних – бісер та склярус. У народних оздобах вказаного часу відпочатково уживався венеційський бісер (прикраси XIX ст.), що відрізнявся від богемського (прикраси кін. XIX - XX ст.) дрібнішими розмірами. Натомість для богемських кораликів, окрім більших розмірів, характерним було значне число ґатунків та кольорів, а також однорідність і відповідність встановленим номерним стандартам. Відзначено існування деяких відмінностей у використанні різної за якісними характеристиками бісерної сировини в окремих осередках.
Допоміжними для виконання оздоб з бісеру є матеріали, на яких здійснюється нанизування, ткання або ж вишивання кораликами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок