Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати безкоштовно: Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості)

Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості) / сторінка 7

Назва:
Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,25 KB
Завантажень:
409
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Такими віддавна були кінська волосінь, ручнопрядені лляні та конопляні нитки, промислові бавовняні нитки. Сучасні майстри використовують, в основному, штучні матеріали: лавсан, нейлон, капрон тощо.
Прикраси, виготовлені на нетривких матеріалах основи, для міцності нашивали на підкладку з домотканої тканини або промислової тасьми.
Основні та допоміжні матеріали для виготовлення оздоб розглядаються як цінне джерело для визначення датування та походження виробу.
3.2. "Техніки виконання українських народних бісерних прикрас" опрацьовано на основі вивчення історіографії питання, а також шляхом реконструкції традиційних творів.
Висновки такого дослідження зведені в таблицю "Техніки виконання українських прикрас із бісеру".
Підтверджено, що відпочатковою технологією виготовлення виробів із бісеру було нанизування. Ця техніка відзначається значним набором комбінаторних можливостей укладання бісерин. Для опису технології виконання бісерного твору технікою нанизування запроваджено розмежування на способи за кількістю робочих ниток – "на одну нитку" та "на декілька ниток", далі – на прийоми (дещо відмінні для різних способів), насамкінець – на варіанти прийомів. Результати дослідження особливостей застосування в практиці українських народних майстрів техніки нанизування викладено у таблиці "Способи, прийоми та варіанти нанизування українських прикрас із бісеру".
Найдавнішим способом – широко уживаним у XIX - першій пол. XX ст. – визнано нанизування "на декілька ниток". Виявлено, що уже наприкінці XIX ст. – у практиці українських майстрів із Бойківщини та суміжних теренів був відомим спосіб нанизування "на одну нитку". Однак повсюдності у творчості українських майстрів спосіб нанизування "на одну нитку" дістає лише з середини XX століття.
З кінця XIX ст. у творчість українських майстрів проникає техніка ткання бісером, що вже на початку XX ст. стає загальновживаною. Характерною особливістю художніх виробів, виконаних технікою бісерного ткання, є структура зі щільно укладеними намистинами. Разом із бісерним тканням в орнаментах оздоб із бісеру з'являються геометризовані фітоморфні мотиви.
З XIX ст. для виконання накладних бісерних прикрас зрідка, зокрема на Західному Поділлі, уживалося вишивання бісером. Тут цією технікою декорувалися стрічки, якими прикрашали шию, голову та головні убори. Вишивання бісером для оздоблення головних уборів застосовувалося також на Покутті, Гуцульщині, Буковинському Поділлі. На Буковинській Гуцульщині бісером вишивали вставки до шкіряних поясів.
З 1930-х років техніка вишивання бісером поширюється повсюдно. Вона виступає як технологія декорування святкових сорочок, безрукавок, фартухів та спідниць а також виконання деякої частини накладних оздоб типу краватка та крайка.
У четвертому розділі "Типологія традиційних українських прикрас із бісеру" здійснено критичний аналіз різних підходів до проведення класифікації бісерних виробів та, зокрема, народних оздоб такими дослідниками як О.Мойсеєнко, А.Будзан, Е.Литвинець, Г.Савчук-Врочинська. В основу складеної дисертанткою типології українських традиційних прикрас із бісеру покладено теоретичні підходи до морфологічної класифікації творів декоративно-прикладного мистецтва, запропоновані М.Станкевичем.
Вироби з бісеру у підрозділі 4.1. "Засади типології" розглядаються як окремий вид декоративно-прикладного мистецтва, один з функціональних родів якого складають прикраси. Систематизація українських народних оздоб у контексті художніх виробів з бісеру завершена таблицею "Типологія українських традиційних прикрас із бісеру".
Усі прикраси за місцем їхнього розташування розподілено на типологічні групи – оздоби з бісеру для голови, нашийні, нагрудні та поясні. На основі структурних властивостей форми вироби з усіх типологічних груп виокремлено в наступні типи: монисто, ґердан стрічковий, ґердан стрічковий з підвісками, ґердан розетковий, ґердан кутовий, ґердан хрещатий, ґердан перетинчастий, силянка-комір однодільна, силянка-комір дводільна, силянка-комір зубчаста, криза, плетінка об’ємна, монисто обплетене, язик, котильон, краватка, крайка – разом сімнадцять типів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. XX століття (історія, технологія, типологія, художні особливості)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок