Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати безкоштовно: ДИСЛІПОПРОТЕЇНЕМІЇ ТА РІВЕНЬ ЛЕПТИНУ КРОВІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З РІЗНОЮ МАСОЮ ТІЛА

ДИСЛІПОПРОТЕЇНЕМІЇ ТА РІВЕНЬ ЛЕПТИНУ КРОВІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З РІЗНОЮ МАСОЮ ТІЛА / сторінка 7

Назва:
ДИСЛІПОПРОТЕЇНЕМІЇ ТА РІВЕНЬ ЛЕПТИНУ КРОВІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З РІЗНОЮ МАСОЮ ТІЛА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,49 KB
Завантажень:
388
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
M. et al., 2003; Jiang R. et al., 2004; Sniderman A.D., 2005; Denke M.A., 2005], то отримані нами результати свідчать про важливу роль ожиріння у формуванні атерогенних дисліпопротеїнемій.
В дослідженні встановлено, що гіперхолестеринемія була найбільш частим порушенням ліпідного обміну у хворих на цукровий діабет 2 типу з різною масою тіла. Однак, раніш було показано, що у більшості пацієнтів з цукровим діабетом рівень ХС ЛПНЩ суттєво не підвищується, оскільки у цих хворих спостерігається збільшене накопичення в плазмі крові малих, щільних частинок ЛПНЩ, що збіднені на холестерин [Bloomgarden Z.T., 2004; Reilly M.P. et al., 2003]. Вважається, що маленькі частинки ЛПНЩ більш атерогенні, ніж великі [Blake G.J. et al., 2002; Rosenson R.S. et al., 2002; St-Pierre A.C. et al., 2003]. Хоча не всі дослідники підтверджують більшу атерогенність маленьких частинок ЛПНЩ [Campos H. et al., 2001], всі підтримують думку, що чим більша кількість часток, тим вище атерогенний потенціал [Grundy S.M., 2004]. Додатково для цукрового діабету характерно збільшення кількості частинок ЛП, що містять ТГ. І в даному дослідженні підвищення вмісту тригліцеридів значно частіше спостерігалося у хворих на цукровий діабет в порівнянні з особами, що не хворіють на діабет. Разом з тим, гіпертригліцеридемія при цукровому діабеті 2 типу може бути викликана декількома механізмами, і кількість частинок ЛП залежить від конкретного діючого механізму. Деякі дослідження вказують на те, що тільки третя частина (або менше) пацієнтів з гіпертригліцеридемією мають підвищену кількість атерогенних ЛП [Sniderman A.D. et al., 2001]. Таким чином, стає очевидним, що ні рівень ХС ЛПНЩ, ні вміст ТГ не відображають всі атерогенні зміни ліпопротеїнів, що спостерігаються при дисліпопротеїнемії у хворих на цукровий діабет.
З іншого боку, кожна частинка і ЛПНЩ і ЛП, збагачених ТГ, завжди містить в своєму складі одну молекулу аполіпопротеїну В. Отже, рівень аполіпопротеїну В відображає концентрацію проатерогенних ліпопротеїнів в плазмі крові. Таким чином, для кращої ідентифікації пацієнтів високого ризику раціональним є вимірювання АпоB як частини стандартного оцінювання ліпідних чинників ризику ССЗ.
Вміст лептину в сироватці крові хворих на цукровий діабет 2 типу з різною масою тіла. Недостатньо відомо про фактори, що регулюють розподіл жиру в організмі. Сама жирова тканина, як припускається, грає активну роль в контролі маси тіла і розподілу жирової тканини, експресуючи декілька регулюючих адипокинів, одним з яких є лептин [Krempler F. et al., 2000].
При аналізі отриманих результатів виявлено статистично вірогідне підвищення вмісту лептину в сироватці крові у хворих з ожирінням в порівнянні з особами, що мають нормальну масу тіла, як в групі пацієнтів, що страждають на цукровий діабет, так і в групі осіб, що не хворіють на діабет (рис. 1), що, ймовірно, обумовлено резистентністю до дії ендогенного лептину при ожирінні.
Рис. 1. Вміст лептину в сироватці крові у хворих на цукровий діабет 2 типу та в осіб, що не страждають на цукровий діабет, з різною масою тіла, мкг/л.
Примітка. * – р0,001 у порівнянні з особами з нормальною масою тіла, що хворіють та не хворіють на цукровий діабет.
Секреція лептину залежить від загальної маси і відносного вмісту жиру в організмі [Терещенко І.В., 2001; Yildiz B.O. et al., 2004]. Це підтверджує також і виявлений нами кореляційний зв'язок між рівнем лептину та антропометричними даними (ІМТ, ОТ) в групах осіб з ожирінням, незалежно від стану вуглеводного обміну. В загальній групі осіб з ожирінням, що хворіють і не хворіють на цукровий діабет, цей коефіцієнт склав r=0,46 (р0,05) між вмістом лептину та ІМТ, і r=0,31 (р0,05) між вмістом лептину та ОТ. Привертає увагу, що в групі хворих з ожирінням без діабету зв'язок між вмістом лептину та ІМТ спостерігався лише при виключенні осіб із ІМТ40 кг/м2. Припускається, що в осіб із морбідним ожирінням концентрація лептину в плазмі, хоч і збільшена, але не відображає кількість жирових депо, і тому інші чинники, окрім ожиріння, можуть лежати в основі варіацій в значеннях лептину в цих пацієнтів [Garcia-Lorda P.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: ДИСЛІПОПРОТЕЇНЕМІЇ ТА РІВЕНЬ ЛЕПТИНУ КРОВІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З РІЗНОЮ МАСОЮ ТІЛА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок