Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат на тему: Клініко-неврологічний та ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГІПОФІЗАРНО-ГОНАДНОЇ ТА ГІПОФІЗАРНО-ТИРЕОЇДНОЇ СИСТЕМ У ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

Клініко-неврологічний та ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГІПОФІЗАРНО-ГОНАДНОЇ ТА ГІПОФІЗАРНО-ТИРЕОЇДНОЇ СИСТЕМ У ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ / сторінка 11

Назва:
Клініко-неврологічний та ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГІПОФІЗАРНО-ГОНАДНОЇ ТА ГІПОФІЗАРНО-ТИРЕОЇДНОЇ СИСТЕМ У ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,68 KB
Завантажень:
404
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 
Зі збільшенням тривалості захворювання поступово зростає зменшення тироксину, яке є найбільш значущим за тривалістю захворювання більш ніж 5 років (p<0,01) і при подальшому збільшенні тривалості епілепсії й відповідно антиконвульсивної терапії не прогресує.
Таблиця 8
Вміст тиреотропіну, трийодтироніну та тироксину у хворих на епілепсію
Групи обстежених хворих | ТТГ, мМО/л | Т3, нмоль/л | Т4, нмоль/л
I група | 1,25±0,63 | 1,9±0,06 | 33,23±7,29**
II група | 1,19±0,49 | 1,83±0,12 | 37,16±6,5*
Контрольна група | 2,37±0,69 | 2,33±0,32 | 88,94±14,48
Примітка: * - р<0,01; ** - p<0,001 – відносно контрольної групи.
Зменшення рівню тироксину у хворих на епілепсію було розцінено нами як ефект протиепілептичної терапії на мікросомальні ферменти печінки – трансамінази, що регулюють процеси метаболічної трансформації гормонів ЩЗ. Водночас, у хворих відзначався нормальний вміст трийодтироніну при зниженні тироксину, що, на нашу думку, пов’язано з прискореною трансформацією Т4 у Т3, як компенсаторна реакція, що направлена на забезпечення стабільного рівню трийодтироніну, який має більшу фізіологічну активність порівняно з тироксином.
Відповідно до виявлених клініко-неврологічних порушень функціонального стану ВНС та для корекції частоти епілептичних нападів 52 хворим на епілепсію з частими нападами (основна група) було проведено патогенетичну корекцію частоти нападів та вегетативних розладів за допомогою 1,4-бензодіазепінів. У динаміці лікування обстежено 24 хворих на генералізовану епілепсію (I підгрупа) і 28 хворих на парціальну епілепсію (II підгрупа), яким на фоні базисної антиконвульсивної терапії додатково на ніч призначали клоназепам по 2 мг за 1-2 години до сну протягом 5-7 місяців. Поряд з групою втручання, під спостереженням перебувало 40 хворих на епілепсію, яким було проведено лікування, що не передбачало застосування запропонованого препарату, з них у 20 хворих спостерігалися генералізовані напади (IА підгрупа) і у 20 хворих – парціальні напади (IIА підгрупа). Контроль за ефективністю терапії був досліджений з урахуванням суб’єктивного та об’єктивного статусу хворих (дані неврологічного статусу), повторного проведення ЕЕГ дослідження, вивчення показників змін функціонального стану ВНС.
Доведено, що ефективність терапії клоназепамом у хворих I підгрупи вища як за суб’єктивними, так і за об’єктивними показниками. Виявлена клінічна ефективність зменшення частоти або повне зникнення епілептичних генералізованих нападів у 19 хворих I підгрупи (79,16 %) при залученні до комплексної терапії клоназепама порівняно з хворими, що одержували традиційну антиконвульсивну терапію (p<0,01). Відзначена більш висока ефективність клоназепама у хворих з генералізованими тоніко-клонічними нападами з прикусом язика та не триманням сечі, які виникали переважно у нічний період.
Результати терапії, спрямованої на нормалізацію функціонального стану ВНС, підтвердили її провідну роль у патогенезі епілепсії, яка супроводжується розвитком гіпофізарно-гонадної та гіпофізарно-тиреоїдної дисфункції. Завдяки проведеному лікуванню, вдалося добитися нормалізації показників вегетативного тонусу та вегетативної реактивності у 67,32 % хворих основної групи (p<0,05). Слід визначити, що призначення клоназепаму сприяло покращенню та зменшенню виразності перманентних вегетативних симптомів: значно зменшилися явища гіпергідрозу (локального та генералізованого) – у 10 хворих основної групи, стабілізувалися цифри АТ – у 20 хворих основної групи, зменшилася ступінь виразності емоційних дисфункцій – 12 хворих, біль у ділянці серця стали менш інтенсивними у 14 хворих, приливи жару припинилися у 3 хворих, оніміння дистальних відділів кінцівок відмічали тільки 4 хворих. Червоний стійкий дермографізм відмічався у 5 хворих після лікування (p<0,01). Про виразність вегетативних порушень свідчив високий бал за даними вегетативної анкети – 42±2,3 у хворих основної групи до лікування, після лікування – 45±4,8, у контрольній групі – 44±3,1.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 



Реферат на тему: Клініко-неврологічний та ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГІПОФІЗАРНО-ГОНАДНОЇ ТА ГІПОФІЗАРНО-ТИРЕОЇДНОЇ СИСТЕМ У ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок