Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською: АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)

АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”) / сторінка 5

Назва:
АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,29 KB
Завантажень:
408
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
..”, “Бували войни й військовії свари…”).
Шевченкове розуміння феномену малоросійства екстраполюється майже на всю наступну літературну традицію, суттєво збагачуючись новими нюансами, хоч саме поняття “Малоросія” і похідні від нього залишаються в Україні на рівні фразеології.
Малоросійство з часу своєї кристалізації розвивалося як психологічно двоїсте явище, бо було своєрідним компромісом між регіональним патріотизмом та вимогою імперської лояльності. На думку М. Рябчука, “поява перших “націоналістів” (кирило-мефодіївців) та перші імперські репресії проти них поклали край періоду амбівалентного існування малоросійства. Поєднувати дві лояльності, імперську та регіональну, ставало дедалі складніше: логіка подій виштовхувала малоросів або в бік українства (з усіма неминучими імперським “батогами”), або в протилежний бік іще більшого, підкресленого вірнопідданства (з усіма належними в цьому разі імперськими пряниками)”. Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення. К.: Критика, 2000. С. 128.
Кирило-Мефодіївські братчики (і зокрема М. Костомаров, П. Куліш), наснажені філософськими ідеями Ф. Шеллінга, Й. Гердера, В. Гумбольдта, Я. Коллара, згуртувалися навколо “великого задуму – видвигнути рідну мову й націю з духовного занепаду”, сприяти усвідомленню загалом своєї українськості. На досягнення цієї мети працювала не тільки їхня подвижницька діяльність, а й обраний ними романтичний тип художньої творчості. “В боротьбі пригнобленої національності за право національного розвитку, проти денаціоналізаторських тенденцій панівної нації ідеалізація старовини, національна романтика є тим історичним аргументом, що має довести право цієї нації на самостійне існування в нових історичних обставинах”. Харківська школа романтиків. Том другий. – Харків, 1930. – С. 23-24. Отже, і мотиви козацької слави, і поетизація національних героїв, і культивування духу боротьби та національної гордості, і тема історичної пам’яті та волелюбства є не тільки даниною романтичній традиції. Усі вони стали зовнішніми проявами підсвідомих бажань тогочасного покоління врятувати Україну від процесів асиміляції (“Максим Перебийніс”, “Щира правда”, “Дід-пасішник”, “Сава Чалий”, “Переяславська ніч” М. Костомарова, „Хуторні недогарки”, „Псалтирна псальма”, „До рідного народу” П. Куліша). Рухливість та варіативність малоросійства накладає відбиток і на висвітлення цієї проблеми в художній літературі. Осмислення цього явища відбувається через мотиви добровільного рабства, летаргійного сну українства, національного ренегатства, викриття псевдопатріотизму, етнічної маргіналізації української людини тощо
Зазначимо, що тип “малороса”, який знає українські пісні, відчуває певний сентимент до національної кухні, але не хоче визнавати себе українцем, формувався не лише під російськими впливами. Подібний комплекс існував у ментальності деяких українців Галичини під впливом Польщі (тип русина за походженням, але поляка за національністю) та Закарпаття під впливом Угорщини (мадярони). Колоритно виписані в українській прозі образи типових українців – “малополяків”, які під впливом шляхетського виховання зрікаються своєї національної належності (“Люборацькі” А. Свидницького, „Рутенці” І. Франка, „Забобон” Леся Мартовича тощо).
Глибоке ідейно-естетичне осмислення проблеми малоросійства літературою 1920-30-тих років було зумовлене, перш за все, соціально-політичними чинниками. Небачений розвиток письменства, поява різноманітних мистецьких угруповань, поширення україномовної освіти, відродження та розквіт науки стали лише зовнішніми проявами набагато глибших та серйозніших зрушень у свідомості нації. Події національно-визвольних змагань змусили українців не тільки замислитися над власною історією, традиціями, а й стимулювали осмислення тих національних комплексів, що нівелюють творчі потуги народу та загрожують його окремішньому існуванню. У роботі звертаємо увагу на основні проблеми антималоросійського дискурсу 1920-х – 30-х рр.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок