Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)

АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”) / сторінка 6

Назва:
АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,29 KB
Завантажень:
408
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
: проблема від’ємних рис національного характеру („Вальдшнепи” М. Хвильового, „Чотири шаблі” Ю. Яновського, „Змова в Києві” Є Плужника), страху перед рідною мовою як вияву малоросійської ментальності („Мина Мазало” П. Куліша, „Пройшов я свій край, іди місто від міста...”В. Пачовського), повернення блудного сина-малороса в лоно матері –України (“На той бік” В. Винниченка, „Нащадки прадідів”
Б. Антоненка-Давидовича). Потреба урбанізації української нації, заявлена у творах В. Підмогильного, В. Сосюри, М. Івченка, у подальшому літературному процесі набуває антималоросійських конотацій. У новелах Григора Тютюнника („Вуточка”, „Син приїхав”, „Оддавали Катрю”) простежується, як соціальна маргіналізація української людини, зумовлена входженням у простір міста, часто перетворюється на етнічну. Етномаргінал стає носієм, реципієнтом і транслятором креолізованого типу культури, розріджуючи нашу етнокультурну та національну самототожність, адже розірваність людської психіки між селом і містом з часом може спровокувати трансформацію особистісних свідомісно-світоглядних настанов, що змусить індивіда знехтувати питомою українськістю на користь панівної російськості.
У другому розділі „Бачення малоросійського комплексу в публіцистиці 1920-х – початку 1930-х років” розкриваються погляди публіцистів та есеїстів „Літературно-наукового вістника” на природу комплексу національної меншовартості, аналізуються основні складові антималоросійського дискурсу „вісниківців”. Експресивність, динамізм, яскрава образність, афористичність, гумор, спільність мотивів, властиві публіцистичним виступам, есеям, мемуаристиці „вісниківців” дозволяють розглянути їхні статті як своєрідний метатекст, що підлягає інтерпретації. Предметом вивчення підрозділу 2.1. „Публіцистика Дмитра Донцова як ідейний виклик і спроба подолання українського провансальства” є публіцистична спадщина Д. Донцова, головного редактора та провідного автора „ЛНВ”. Підкреслюється новаторство Д. Донцова в осмисленні явища малоросійства. На відміну від попередників (І. Франка,
М. Грушевського, М. Міхновського) він запропонував цілісну концепцію, в якій поєдналося дослідження причин і аналіз наслідків цього суспільного феномена.
Українське „провансальство” („малоросійство”) стало однією з найболючіших для Д. Донцова тем, і тільки в його подоланні публіцист вбачав запоруку повноцінного розвитку української нації.
Основною причиною занепаду нації, деформації її політико-психологічних настанов Д. Донцов слушно вважав занепад еліти, яка капітулювала перед чужою силою. Він ставив досить високі вимоги перед прошарком національних провідників, адже від їх чеснот залежить майбутнє народу та повноцінний розвиток України. У статтях „Bellua sine capite”, „Atrophia cerebri”, „Драгоманов і ми”, „До старих богів” Д. Донцов розкриває причинно-наслідкові зв’язки між процесами „малоросіянізації” української спільноти та нездатністю її провідної верстви протистояти асимілятивним та загарбницьким процесам.
„Антинаціоналізм” традиційно був характерною рисою малоросійства, виявом його лояльності щодо Центру” Рябчук М. Від Малоросії до України.... – С. ., адже націоналістична ідеологія становила для нього небезпечну та потужну конкуренцію. Покоління, що програло національно-визвольні змагання, навпаки, бачило в націоналізмі новий світогляд, який сприятиме майбутньому оновленню української нації. Статті Д. Донцова „Проблема поколінь”, „1927”, „Патріотизм і націоналізм”, „Росія чи Європа”, „До старого спору” накреслюють основні шляхи подолання (переборення) комплексу національної меншовартості, серед яких особливе місце посідають поширення ідей націоналізму, а також боротьба за усунення будь-яких впливів російської культури на український національний організм, прилучення української нації до здобутків європейської цивілізації, дотримання абсолютної „чистоти” національної мови та культури, виховання справжньої, національно свідомої еліти.
Антималоросійство Д. Донцова, безперечно, має й психотерапевтичну функцію.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок