Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат скачати: АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)

АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”) / сторінка 9

Назва:
АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,29 KB
Завантажень:
408
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Степовий простір, за Маланюком, розпорошує сили народу, накликає наїзників і призводить до поневолення. І саме ця смуга виробила той тип людини, якій властиві „гуляйпільство”, свавілля і водночас неспроможність захистити себе, нездатність протистояти чужинецьким впливам. У поезіях цього тематичного мотиву Україна це жінка, „вагітна бурями повстань”, „покарана степом”, її прекрасне й гріховне тіло лежить „на узбоччу дороги з Європи в Азію, Головою на Захід і лоном на Схід” („За добою доба, за ерою ера”, ”Не стомилась лежати шляхом”). Ставши жертвою ґвалту, вона втратила душу й сором та „йде віками” покриткою, народжуючи „монгольських байстрят”, різних „шельменят”, які тільки й здатні на „сліз пісні й бандури біль”, а ще на ”розслабленість ледачу серця, розуму і рук” та „безсилу насолоду плачу безсоромно-плебейських мук” („Відвіку покарано степом”).
Типологія малоросійства розширюється у творчості Є. Маланюка постаттю нового героя доби - „здрібнілого мікромалороса” („Друге посланіє”). Ця строєна літота є суто Маланюковим образом, що не має аналогій у нашій поезії.
Викриття явища малоросійства у публіцистиці та есеїстиці Є. Маланюка („Буряне поліття”, „Гоголь – Ґоґоль”, „До проблеми культурного процесу, „Малоросійство”) збагатило парадигму антималоросійства розумінням комплексу меншовартості не тільки як українського, а й загальноімперського явища, вимогою розбудови культури та витворення власної держави як необхідної умови його подолання.
У підрозділі 3.2. „Різножанровий набуток „вісниківців” у світлі проблеми „скаліченого менталітету” аналізується проблема „роздвоєності української душі” на прикладах художніх текстів „ЛНВ”.
Паралізуючі політичні обставини українства у міжвоєнний період наповнили літературну частину „ЛНВ” творами, спрямованими на викриття української пасивності, загумінковості, психології „моя хата скраю” (А. Крижанівський „Сотня”, Д. Лукіянович „Невмируща пісня”, В. Бірчак „Притчі”, Л. М. „Ізгой”, С. Левченко „Наддніпрянщині”).
Малоросійство як суспільне явище, що зросло на „плодючому ґрунті деяких особливостей етнопсихологічного складу, національного характеру” Барабаш Ю. Малоросійство і західнорусизм: сіамські близнюки // Сучасність. – 1997. – № 3. – С. 111., осмислюється „вісниківцями” через показ його індивідуальних проявів. Національна мімікрія й пристосуванство (П. Вальчук „Комуніст”), брак громадської відповідальності за майбутнє української справи (В. Бірчак „Притчі”), відсутність солідаризму та звичка жити тільки задля своєї стабільності, спокою, а не потреб і поривів української нації (В. Заріцький „Смерть Марусі”, „Не всьо лі равно”), зрада власного народу за грошову поживу (М. Матіїв-Мельник „Ефіяльт”, Дажбожич „Їм”), покора й угодовство (А. Карашевич „Різдвяне”,
Ю. Липа „Чернь”) - усі ці риси та їх носії, ставши об'єктом пильної уваги поетів та письменників, складають основу своєрідного, психологічно умотивованого, збірного образу малороса, котрий добровільно надів ярмо та (що найстрашніше!) підготував його у спадок наступним поколінням.
Тяжкі наслідки "скаліченого менталітету" обсервуються „вісниківцями” скрізь. Одним із них став вражаючий феномен „тутешності”, своєрідної „національної непритомності” українців. Здорове чуття своєї закоріненості, кревного зв’язку з цією землею, з тутешнім краєм, на українських теренах трансформується на вольову атрофію, безплідне існування, хворобливу неповноцінність національного духу (О. Стефанович „Волинські сонети”). У свою чергу криза або недорозвинутість національної самоідентифікації зумовлює виключеність українців із світового історичного процесу та перетворює їх на донорів для інших народів (Л. Мосендз „На "Могилі миру"”).
Для антималоросійського дискурсу „вісниківців”, безумовно, характерне почуття колективної образи на іноземців-поневолювачів, гостра ненависть до чужинців, які скалічили національний організм. Відповідно, Росія сприймається як ворожий, дисгармонійний, інфернальний простір, пекло, побудоване на людських кістках, крові та брехні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: АНТИМАЛОРОСІЙСЬКИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х РОКІВ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА”)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок