Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат: ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИШКІВНИКА: КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ

ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИШКІВНИКА: КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ / сторінка 16

Назва:
ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИШКІВНИКА: КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
40,16 KB
Завантажень:
181
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 
У хворих із незадовільним результатом лікування встановлений дещо більший вміст нітриту 3,380,06мг/л, ніж у хворих із ефективною терапією 2,940,11мг/л (p>0,05). У хворих на ХК після лікування показник нітритів не відрізнявся від контрольного (p>0,05). При порівнянні показників нітритемії у хворих на НВК і ХК після лікування визначено, що показник хворих на НВК був вірогідно вищий за показник хворих на ХК (p<0,05).
Якщо лікування препаратами базисної терапії у більшості хворих на НВК і ХК супроводжувалось динамікою прозапальних цитокінів до нормалізації, то інтенсивність ліпопероксидації у хворих на НВК незалежно від варіанту базисного лікування мала лише незначну тенденцію до зменшення. Постійна активація процесів ПОЛ пролонгує запальний процес й затримує регенерацію клітин слизової оболонки товстої кишки. Важливим фактором стимуляції окисних процесів у хворих на хронічні запальні захворювання кишківника є прооксидантний вплив сульфасалазину, препаратів заліза, та інших ліків. Значну роль у підтримці ПОЛ на високому рівні у обстежених хворих на НВК грає встановлене зниження потенціалу системи АОЗ.
Дослідження слизової оболонки товстої кишки хворих на НВК після лікування свідчило про регенерацію її епітеліального шару. Особливістю відновленого епітелію слизової оболонки була будова міжепітеліальних з’єднань, а саме: „аркоподібні” з’єднання циліндричних клітин за допомогою 1-2 десмосом, переважання простих контактів та зменшення кількості контактів типа „замок”, що обумовлює зниження резистентності епітелію. Дані проведеного електронномікроскопічного дослідження в динаміці лікування підтвердили, найбільш уразливим пулом клітин епітеліального шару при НВК, є келихоподібні клітини. Якщо у здорових співвідношення циліндричні/келихоподібні клітини складало 1:4; то у хворих із частими загостреннями воно дорівнювало 1:2,8. Функціональна активність та прискорена регенерація призводили до появи олігомукоїдних клітин, що є фактором зменшення опірності кишкового бар’єру. Як показало подальше спостереження, у 15 із 17 хворих на НВК із кількістю олігомукоїдних клітин 50% і більш, на протязі року спостерігався рецидив захворювання.
З урахуванням визначених порушень процесів ПОЛ-АОЗ, імунологічної реактивності та неспецифічної резистентності організму у хворих на НВК досліджена ефективність препаратів з антиоксидантною та імуномоделюючою дією: цитраргініну та три-ві-плюс.
Було встановлено, що для ремісії НВК число балів з урахуванням коефіцієнта значущості (за рекомендаціями К.В. Логунова 1999) при характеристиці усіх симптомів, як клініко-лабораторних, так і ендоскопічних, не повинна перевищувати 71. Більш високий показник є характерним для неповної ремісії і для загострення різного ступеня тяжкості. В нашому дослідженні під несприятливим результатом вважалась відсутність ремісії після проведеного курса лікування. У хворих I групи після лікування кількість балів дорівнювала 88,23,2, у хворих II групи - 72,03,3, у хворих III групи - 75,22,31, у хворих IV групи - 58,23,31. Кількість балів більш ніж 71 у пацієнтів I-III груп пояснюється тим, що динаміка лабораторних показників (показники ПОЛ-АОЗ, нітритемії, клітинного імунітету) у обстежених хворих була більш торпідною, ніж клінічні ознаки загострення.
Дослідження клінічного ефекту за критеріями доказової медицини показало, що найменше число хворих, яких потрібно лікувати, було у IV групі, включення в лікувальний комплекс препаратів цитраргініну та три-ві-плюс сприяло покращенню показників зниження абсолютного та відносного ризику (рис. 1).
Рисунок 1. Співставлення ефективності терапії загострення НВК при монотерапії салофальком/сульфасалазином та комбінованій терапії (А-співставлення I і II групи, Б- співставлення I і III групи, В-співставлення I і IV групи). ЗАР - зниження абсолютного ризику, ЗВР - зниження відносного ризику, NNT - (namber needed to treat) - число хворих, яких необхідно лікувати.
Аналіз профілю цитокінів у хворих на НВК IV групи у порівнянні із хворими I групи виявив вірогідне зниження рівня ІЛ-1в, що може бути пов’язане із зменшенням кількості оксидантів і, відповідно, зменшенням їх стимулюючої дії на цитоплазматичний фактор капа-бета, який після активації індукує “роботу“ генів прозапальних цитокінів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 



Реферат на тему: ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИШКІВНИКА: КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок