Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Українською реферат: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект / сторінка 12

Назва:
Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,94 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

У підрозділі “Структурно-системна реорганізація соціального забезпечення” простежується вплив соціальної реконструкції, яка виявилася доктриною сталінської модернізації соціально-економічних відносин, на діяльність структурних підрозділів НКСЗ УСРР та місцевих органів. Система собезу переживала третю стадію розвитку, якщо враховувати дві попередні – період “воєнного комунізму” та непу. Кожна з них мала специфіку розвитку. Так звана “реконструктивна доба” орієнтувала собези на виробничі принципи роботи, реорганізуючи їх структуру. Оперативні функції передавалися низовому апарату, а планово-регулятивні залишалися за Наркоматом. Деякі установи (будинки для безпритульних) перевели на бюджет міськрад.
Адміністративна реформа в УСРР 1930-го та 1932 р. внесла зміни до системи собезу, отже, з’явилися міські інспекції собезів, райінспектури, а на селі їх функції виконували культурно-соціальні секції сільських рад. Реорганізація розпочалася у травні 1930 р., коли НКСЗ подав до НК РСІ проект постанови про реорганізацію наркомату, яка відбувалася за функціональною системою. З’явився інститут “відповідальних виконавців”. Відбувалося розмежування компетенції структурних частин системи, запроваджувався новий принцип її функціонування: не адміністративне доведення доручень, а безпосередня відповідальність за виконання обов’язків.
При Наркомсоцзабезі залишили Всеукраїнську кооперативну спілку інвалідів, Всеукраїнський центральний комітет допомоги, Центральний комітет СТВ, які мали власний апарат управління та підрозділи на місцях. Збереглася також мережа громадських закладів собезу (інвалідна кооперація, каси взаємодопомоги кооперованих кустарів, СТВ та МТД, опікунські ради, товариства глухонімих, виокремилися різні гуманітарні установи (трудові профілакторії, розподільники, будинки для літніх людей). Види соціального забезпечення, крім традиційних пенсій, поповнилися новими формами: втягнення декласованих груп суспільства до трудових процесів через професійно-технічне навчання, перекваліфікацію, надання спецлікування.
Створення в Україні областей протягом 1932 р. позначилося певною мірою на функціях та повноваженнях структурних підрозділів собезу. 7 серпня 1932 р. НКСЗ УСРР прийняв рішення про скорочення адміністративно-господарських витрат та зміцнення фінансової дисципліни в громадських організаціях, яким ліквідував функції міських інспекцій собезу в містах обласного підпорядкування, переклавши їх на обласні відділи соціального забезпечення. Міські інспекції собезу в обласних центрах ліквідували, підпорядкувавши їхні функції облвідділам. На базі обласних відділів собезу виникли спеціальні ради, які боролися упродовж 1932–1934 рр. з жебрацтвом, безпритульністю дітей, проституцією.
Спостерігалася організаційна залежність первинної ланки собезу від виконавчих структур органів радянської влади – райвиконкомів, міських, селищних та сільських рад. Органам собезу бракувало коштів, незважаючи на збільшення асигнувань держави, тому загалом конструктивність постанов залишалася декларативною. У роки голодомору (1932–1933) система собезу, особливо на селі, не виконувала притаманних їй соціальних функцій, навіть стосовно тих суспільних груп, які перебували в РСЧА. Активізація уваги до матеріального забезпечення родин червоноармійців, яка стала помітною упродовж 1931–1934 рр. на рівні законодавчих актів держави, переслідувала політичну мету – унеможливити невдоволення в армії. Розміри пенсій та одноразових допомог виявилися мізерними, які були нижчими від прожиткового мінімуму.
У підрозділі “Громадські та кооперативні форми соціальної допомоги періоду соціалістичної реконструкції” встановлено їхню роль і місце у повсякденному житті міського та сільського населення. Організаційно і функціонально сільські товариства взаємодопомоги, міські товариства взаємодопомоги, каси соціального забезпечення колективізованого селянства (КСЗКС), кооперативні об’єднання інвалідів (“Вукопінсоюз”), комітети допомоги, об’єднання сліпих і глухонімих, хоча й мали різну внутрішню структуру, але належали до системи соціального забезпечення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок