Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською мовою: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

Загрузка...

Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект / сторінка 13

Назва:
Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,94 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
Вони виникли у 20-х рр., але “реконструйована доба” суттєво змінила їхні функції.
У селах масової колективізації СТВ перетворили на каси взаємодопомоги при колгоспах, але вони підпорядковувалися сільським радам. Сільські ради почали виконувати функції собезів: розглядали заяви та справи про надання пенсій, сплачували різні допомоги, фінансували навчання інвалідів, приймали скарги, наглядали за дотриманням законів про соціальне забезпечення відповідних категорій населення. На початку грудня 1930 р. з’явився зразковий статут кас взаємодопомоги колективізованого села (КВКС), яких у 1932 р. було понад 20 тис., тобто приблизно до кількості колгоспів. До фонду кас перераховували, крім вступних і членських внесків, 1,5% заробітку колгоспника на трудодень, 2,5% доходності присадибної ділянки колгоспника, 25% одноосібних господарств, а також від 25 - 60% заробітку селян-відхідників, що працювали за контрактом на будівництві, хоча за статутом артілі мали платити від 3 до 10%. Колгоспи відраховували 1% валового доходу сільськогосподарської продукції, але залежно від їхнього економічного становища. Функціонування кас взаємодопомоги в колгоспах 1932–1933 рр. фактично призупинилося, тому що хліб масово вилучали, а продукція сільського господарства обкладалася різними видами податків, відрахувань, позик у фонд індустріалізації. Їх перетворили на засіб мобілізації коштів для здійснення технічної реконструкції промисловості.
Соціальні проблеми, які держава відмовилася вирішувати, намагалися подолати товариства кооперації інвалідів, які на початку 30-х рр. набули статусу самостійної кооперативної системи. Наркомсоцзабез здійснював загальний нагляд за нею, узгоджував статут, а по лінії організації виробництва нею переймалася ВРНГ УСРР. Структурно кооперація інвалідів належала до Української спілки кооперативних об’єднань (Укоопспілки). Кооперація інвалідів була організаційно-господарською системою, яка мала власні підприємства, торгові заклади, хоча артільна форма її функціонування працезабезпечувала інвалідів, тобто виконувала соціальну функцію. Зарплата працівника артілі у 10 разів перевищувала пенсію інваліда. На промислових підприємствах діяли страхові каси інвалідів, які мали вирішувати соціально-побутові та медичні проблеми інвалідів – членів артілі.
У підрозділі “Особливості функціонування центральних та місцевих органів собезу в роки масової колективізації і голоду” виокремлюються руйнівні соціально-економічні наслідки колективізації, які свідчили про позбавлення селян можливості для повноцінного самозабезпечення, позаяк майно, худоба, земля були примусово усуспільнені, тобто стали колгоспними. Восени 1933 р. масова колективізація фактично завершилася: було колективізовано 74,4% селянських господарств та створено понад 24 тис. колгоспів, майже у кожному з них були каси взаємодопомоги, які за браком коштів виявилися бездіяльними. Склалася парадоксальна ситуація: сільські товариства взаємодопомоги, які були створені селянами у 20-х рр., втратили конструктивну роль у районах масової колективізації, а колгоспні каси офіційно мали обслуговувати лише колгоспників. Їх використовували для створення колгоспів, а після реорганізації перетворили на засіб вилучення коштів сільського населення.
Запровадження карткової системи розподілу продовольчих і деяких промислових товарів, скасування централізованого постачання ними установ соціально-культурного спрямування, функціонування принципу продрозверстки та хлібозаготівельних комісій створювали несприятливу ситуацію для діяльності місцевих органів соціального забезпечення. Повноваження кас взаємодопомоги колгоспів надавали їм право матеріального забезпечення (видача позики, кредиту тощо), але в умовах тотального вилучення зерна, м’яса, картоплі в українських селах воно залишалося лише звичайним статутним положенням. Надання матеріальної допомоги на випадок втрати працездатності, утримання хворих, інвалідів, осіб похилого віку – належало до обов’язків кас взаємодопомоги колективізованого селянства (КВКС).
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
Реферат на тему: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок