Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Українською мовою реферат: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект / сторінка 14

Назва:
Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,94 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
Система соціального забезпечення в українському селі 1932–1933 рр. фактично не функціонувала, зберігаючи бездіяльність протягом двох наступних років, тобто до скасування карткової системи в Україні у 1935 р. Громадянські об’єднання з соціальними функціями (СТВ, КВКС, МТД) фактично втратили ознаки самостійних органів, що унеможливило їх повноцінне функціонування.
У п’ятому розділі “Розвиток пенсійного та матеріально-побутового забезпечення міського і сільського контингенту собезу” розглядаються кількість радянських пенсіонерів, форми матеріальної допомоги інвалідам війни, забезпечення родин червоноармійців, суспільний статус пенсіонерів.
У підрозділі “Загальна кількість радянських пенсіонерів” досліджуються відомча статистика, річні звіти центральних та місцевих органів собезу. З’ясовано, що за роки Першої світової війни загинуло 4,3 млн. а громадянської – 2,1 млн. осіб, відтак їхні родини стали об’єктом діяльності соціальних служб. В Україні кількість жертв становила 1,3 млн. осіб, 428 тис. осіб потребували невідкладної допомоги.
Першим офіційним документом, котрий засвідчив початок формування радянської системи пенсійного забезпечення, був декрет РНК УСРР “Про передання пенсійних відділень у підпорядкування народного Комісаріату соціального забезпечення” від 28 лютого 1919 р., а декрет РНК УСРР від 16 квітня 1919 р. “Про врегулювання пенсійної справи” фактично і юридично скасував діючу до цього структуру пенсійних установ. Статті та положення декрету заклали нормативно-правові підвалини пенсійної справи в Україні. “Положенням про пенсії”, яке виявилося складовою частиною декрету, передбачалося запровадження трьох видів пенсій: для інвалідів, вдів, сиріт. “Інвалідну пенсію” одержували особи, які втратили працездатність внаслідок хвороби, віку, каліцтва, розмір якої коливався в межах прожиткового мінімуму конкретної місцевості. У разі додаткових джерел забезпечення, які знаходив пенсіонер, він мусив попередити “під загрозою кримінальної відповідальності” органи собезу. Непрацездатними членами сім’ї, на яких поширювалося право пенсійного забезпечення у випадку смерті пенсіонера-батька, вважалися вдова з однією і більше дитиною віком до 10 років, неповнолітні до 16 років та батько пенсіонера старше 55 років.
Декрет виявився основним нормативно-правовим актом про пенсійне забезпечення в Україні. Держава проголошувала рівноправність на одержання пенсій згідно з чинним законодавством, крім деяких груп населення (кавалерів георгієвських хрестів, колишніх поліцейських чинів, тюремних наглядачів, службовців духовних відомств).
Оформлюючи пенсію, державні органи враховували соціальне походження, майновий стан, політичне минуле, тобто діяв соціально-класовий принцип. Отже, дореволюційні пенсіонери, втративши пенсію, не наважувалися на її переоформлення за радянської влади. Протягом першої половини 20-х рр. кількість пенсіонерів зменшилася у 3 рази. У 1921 р. на обліку собезів знаходилося 184 тис. пенсіонерів, тобто осіб, які одержували продпайок, матеріальну допомогу, а весною 1927 р. – близько 59 тис. осіб. Вони становили більше половини контингенту органів собезу, з них селяни посідали лише 10%, хоча серед інвалідів Першої світової війни вони мали 40%, громадянської – 23%. Пересічно селянська пенсія не перевищувала двох пудів збіжжя.
У дисертації зазначається, що пенсійне забезпечення та статус радянського пенсіонера був для багатьох соціальних груп своєрідною охоронною грамотою, доказом їхньої лояльності та політичної благонадійності.
У підрозділі “Форми матеріального забезпечення інвалідів війни” висвітлюється їхнє повсякденне життя, ставлення держави до цієї вразливої категорії населення. Жертви двох воєн та родини червоноармійців становили дві третини опікуванців собезу. Серед інвалідів воєн дві третини були з робітничо-селянського середовища.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок