Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект / сторінка 15

Назва:
Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,94 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
На середину 20-х рр. було оформлено від 46 до 51 тис. пенсій інвалідам Першої світової війни, а видано лише 25%, інвалідам громадянської – 20 тис., одержано лише 20%.
У 1925 р. НКСЗ УСРР запровадив єдині реєстраційні, пенсійні та розрахункові книжки для клієнтів системи собезу. Так, єдина реєстраційна книжка видавалася інвалідам всіх груп інвалідності і сім’ям, які втратили годувальника; єдина пенсійно-реєстраційна книжка належала інвалідам і сім’ям без годувальника, які перебували на постійному пенсійному обліку, а також персональним пенсіонерам; розрахункові книжки отримували сім’ї червоноармійців, політбійців і курсантів радпартшкіл. Тоді не існувало практики “капіталізації пенсії”, тобто переведення згаданих книжок в установи собезу, у яких перебували пенсіонери на стаціонарному чи тимчасовому утриманні. Пенсію видавали раз на місяць відповідні органи собезу. Кожен пенсіонер, починаючи з липня 1925 р., мав пенсійні книжки з номерами, які засвідчували їхню реєстрацію в Наркомсоцзабезі та в окрінспектурі. “Громадянам села”, які отримували допомогу через селянські і міські комітети взаємодопомоги, книжки не видавали. Пенсію видавали за місцем проживання пенсіонера.
Держава намагалася працевлаштувати пенсіонерів, тобто створити умови для їхньої трудової діяльності, скорочуючи у такий спосіб фінансування. Пенсіями вдалося охопити лише 50% “клієнтури собезу”, а пенсія інваліда війни була у 3 рази меншою від пенсії родини загиблого комуніста. Загалом соціальною допомогою, хоч і мізерною, вдалося охопити 65% інвалідів громадянської та 52% – Першої світової війни. У 1934 р. було 147 тис. пенсіонерів усіх категорій. Починаючи з 1935 р., коли було скасовано попередню законодавчу базу про пенсійне забезпечення, встановлювався віковий ценз пенсіонера – для чоловіків 60 років, для жінок 55 років. На рівень пенсії впливало соціальне походження та суспільно-політичний статус: пенсія “червоного партизана” була вищою від пенсії інваліда війни.
У підрозділі “Матеріально-побутова допомога родинам червоноармійців” висвітлюються організаційні форми соціальної допомоги сім’ям червоноармійців, які служили в РСЧА. Відповідні декрети з’явилися у лютому - червні 1919 р. тобто в умовах війни, відтак слугували певним стимулом та виявленням турботи держави про військовослужбовців. Основною державною допомогою були продпайки, які видавали родинам червоноармійців та солдатам “старої армії”, які не повернулися з полону. Розмір допомоги становив ставку кваліфікованого робітника. У 1921 р. налічувалося 248 тис. сімей червоноармійців чисельністю понад 800 тис. осіб. Державні органи розробили тарифні пояси і норми видачі продпайків. Частка пенсіонерів серед цієї категорії контингенту органів соцбезу не перевищувала 12%. У 30-х рр. родини червоноармійців мали право на пільгове оподаткування, але ним нехтували, особливо в роки голодомору, коли серед масових жертв були батьки і діти червоноармійців. Матеріальною допомогою було охоплено лише 55% цієї категорії органів собезу.
Зазначається, що держава вдалася до політичного популізму, зарахувавши родини червоноармійців до “клієнтури собезу”, особливо у 1919–1921 рр., щоб унеможливити поглиблення антирадянського руху селян.
У підрозділі “Суспільно-політичний статус “персональних пенсіонерів”” виокремлено та досліджено елітну групу радянських пенсіонерів. Держава скасувала становий принцип оформлення пенсій та запровадила класовий. У 1920 р. з’явився термін “персональне призначення пенсій”, тобто врахування конкретних заслуг клієнта собезу перед суспільством. Існували також “підвищені пенсії”, які становили 2/3 прожиткових мінімуму. Їх призначали за особливі заслуги перед революцією, тобто враховувалися політичні ознаки.
Термін “персональний пенсіонер” з’явився у 1925 р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок