Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект / сторінка 16

Назва:
Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,94 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
Пенсії мали постійний та іменний статус. Право “довічної пенсії” мали відомі вчені та політичні діячі, а також їхні родини. У 20-х рр. було 1600 персональних пенсіонерів, з них 34 академічних, у 30-х рр. – від 5 до 7 тис. за “особливі заслуги перед республікою”. Ставки пенсії збільшувалися до революційних свят. Для призначення персональної пенсії вченим необхідно було мати 25 років стажу, з них 15 років за радянської влади, а також досягнути певного віку – 60 років для чоловіків та 55 років для жінок. У 1935 р. видали “Положення про персональні пенсії” за заслуги перед республікою, але в царині революційної, державної, профспілкової, суспільної, культурно-освітньої та оборонної діяльності.
Існувало два види персональних пенсій – республіканські та місцеві. На звання пенсіонера республіканського значення могли претендувати Герої Радянського Союзу, заслужені діячі науки і техніки, народні артисти, герої праці, а місцевого значення – учасники революційних подій, активісти радянського будівництва тощо. Якщо загальна кількість пенсіонерів в Україні протягом 1926–1931 рр. зменшувалася, сягаючи 2,6% населення республіки, то кількість персональних пенсіонерів зросла впродовж 20–30-х рр. майже у 5 разів.
У висновках наведено основні результати науково-історичного дослідження історіографії та джерельної бази з історії становлення і функціонування системи соціального забезпечення в УРСР у досліджений період.
Дослідивши історію розвитку державних та громадських форм матеріально-побутового забезпечення в Україні, автор зробив ряд науково-теоретичних висновків, а саме:–
історичний аспект формування системи соціального забезпечення в Україні, незважаючи на актуалізацію теорії та історії соціальної повсякденності суспільного життя, залишається малодослідженою проблемою, позаяк були відсутні комплексні монографічні дослідження;–
створення Наркомсоцзабезу та його місцевих органів припадає на 1919–1921 рр., впродовж яких була напрацьована та впроваджена загальна організаційна схема соціального забезпечення відповідних категорій населення. її нормативно-правова база засвідчувала становлення єдиної державної служби, виникнення якої з одного боку зумовлювалося катастрофічними наслідками воєн та революцій, а з іншого – пропагандою переваг радянської політичної системи. У 1919–1921 рр. були вибудовані організаційна схема, функції центрального апарату, місцевих органів собезу, діяльність яких спиралася на адміністративно-бюрократичний ресурс та воєнно-комуністичні принципи перерозподілу матеріальних благ;–
проголошення непу зумовило необхідність реформування системи соціального забезпечення, перегляду функцій її організаційних складових, соціального контингенту, принципів діяльності, а також фінансово-господарських основ функціонування. Адаптація системи собезу до умов непу розпочалася влітку 1921 р., а оптимізація організаційної структури тривала протягом першої половини 20-х рр., упродовж якої з’явилася система державного соціального страхування, відбулося розмежування функцій між наркоматами – НКСЗ, Наркомпраці, Наркомохоронздоров’я, подолання ліквідаторських тенденцій щодо трансформації Наркомсоцзабезу. Спостерігалася децентралізація повноважень, яка супроводжувалася перекладанням тягаря фінансового забезпечення установ собезу на місцевий бюджет. Держава сприяла розвитку громадських форм соціального самозабезпечення, відтак дозволила створення кооперації інвалідів, міських і сільських товариств взаємодопомоги, надаючи більше самодіяльності місцевим органам;–
кількісне зростання контингенту собезу супроводжувалося збільшенням управлінсько-інструкторського персоналу Наркомсоцзабезу та місцевих органів, чисельність яких у 20-ті роки сягала понад 4 тис. осіб, переважно чоловіків. Фахівців з вищою освітою було обмаль. 15% номенклатури центрального та місцевого апарату становили комуністи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок