Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат скачати: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект / сторінка 9

Назва:
Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,94 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
Заснування такого наркомату означало початок формування державної системи матеріального утримання непрацездатних соціальних груп населення. Воєннокомуністичні методи управління економічним життям суспільства створювали ілюзію про можливість надання всебічної і повноцінної допомоги відповідним категоріям людей, але обмеженість самої політики воєнного комунізму та брак матеріальних ресурсів зумовили необхідність радикальної модернізації всієї системи соціального забезпечення, особливо з проголошенням нової економічної політики.
У підрозділі “Комісії допомоги жертвам контрреволюції, погромів, полоненим та біженцям” показано діяльність собезівської структури, створеної 4 березня 1919 р. згідно з декретом РНК УСРР, підписаним Х.Г.Раковським. Діяла Центральна комісія допомоги жертвам контрреволюції (ЦК Помжеркор), яка мала місцеві осередки. Вона займалася організацією притулку для бездомних, наданням медичної допомоги, забезпеченням непрацездатних та осіб, які не мали засобів для існування (хворих, поранених, інвалідів, вдів, сиріт), відновленням знищеного майна, занедбаного господарства “трудових елементів міста і села”. Допомога, яку одержували виключно “жертви контрреволюції”, мала натуральну і грошову форми, але була одноразовою – продпайок, кредит на ремонт чи зведення нового будинку. Центральну комісію очолював заввідділом допомоги “жертвам контрреволюції” НКСЗ УСРР, тобто вона певною мірою координувала діяльність інших наркоматів, хоча мала конкретні повноваження: видавала інструкції для місцевих комісій, директиви, розробляла плани надання допомоги, відправляла інструкторів на місця, розподіляла кредити, розглядала скарги, контролювала діяльність місцевих комісій. Діловодством губернських та повітових комісій займалися відповідні відділи собезу, які через “помжеркори” з’ясовували розміри збитків, заподіяних “контрреволюційними бандами”, відтак визначали обсяги фінансування або надання термінової допомоги. Місцеві комісії, щоб забезпечити житлом “жертв”, ущільнювали помешкання заможних, реквізуючи одночасно майно для його перерозподілу поміж “трудящих”, влаштовували гуртожитки, розміщували хворих по лікарнях, непрацездатних – в будинки для інвалідів, безпритульних дітей – до притулків, надавали населенню продовольчу допомогу, організовували їдальні, одягали, дбали про санітарні норми, призначали пенсії, виробляли кошторис витрат на здійснення соціальної допомоги, звітували перед ЦК Помжеркором.
Спеціальна “Інструкція для губернських і повітових комісій допомоги жертвам контрреволюції”, розроблена “помжеркором” НКСЗ УСРР 14 квітня 1919 р., визначила соціальну групу осіб, які належали до категорії “жертва контрреволюції”: радянські працівники і члени (активних та пасивних) партій, які воювали за Радянську владу; політично амністовані, тобто звільнені з місць ув’язнення та примусової праці, покарані білогвардійськими бандами; політичні біженці з місць, зайнятих білогвардійцями; політичні емігранти; родини вищезазначених осіб, оскільки вони утримувались на кошти постраждалих; трудові елементи міст і сіл. Діяльність соціального інституту “помжеркорів” була зумовлена катастрофічними наслідками війни та революційних подій в Україні, хоча комісії не вирішували складних матеріальних проблем, позаяк бракувало коштів, але вони виконували позитивну соціальну функцію. В УСРР станом на липень 1921 р. було зареєстровано 335 тис. “жертв контрреволюції”.
Радянська держава, декларуючи принципи соціальної рівності та пролетарської солідарності, взяла на себе обов’язки матеріального забезпечення жертв погромів єврейського населення в УСРР, врегулювання справи біженців та військовополонених. У дисертації підкреслюється теза про неспроможність системи соціального забезпечення надати повноцінну допомогу різним категоріям населення одночасно.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: Становлення та функціонування системи соціального забезпечення в Українській РСР в 1920–30-х рр.: історичний аспект

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок