Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською: ВПЛИВ ІНСУЛІНУ І ГЛЮКАГОНУ НА СЕКРЕТОРНУ ФУНКЦІЮ ПЕЧІНКИ

ВПЛИВ ІНСУЛІНУ І ГЛЮКАГОНУ НА СЕКРЕТОРНУ ФУНКЦІЮ ПЕЧІНКИ / сторінка 5

Назва:
ВПЛИВ ІНСУЛІНУ І ГЛЮКАГОНУ НА СЕКРЕТОРНУ ФУНКЦІЮ ПЕЧІНКИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,31 KB
Завантажень:
455
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
У дослідах враховували об’єм жовчі за кожні 30 хв впродовж 4 годин секреції. В кожному досліді спочатку, впродовж однієї години, збирали жовч до введення гормонів підшлункової залози (фон), після чого вводили певний гормон і збирали жовч для дослідження впродовж ще трьох годин. Фон дозволяв оцінювати функціональний стан печінки в день досліду. У кожній півгодинній пробі жовчі визначали вміст вільних та кон’югованих жовчних кислот, холестерину, білірубіну, неорганічного фосфору і кальцію. Дебіт складових частин жовчі визначали множенням кількості речовини в одиниці об’єму на весь об’єм отриманої проби секрету. Контролем слугували досліди, в яких у собак вивчалась секреція жовчі за цими ж показниками без застосування гормонів. Кількість і хімічний склад експериментальної жовчі порівнювали з такими контрольних спроб. Різниця в показниках рівня холерезу і якості жовчі дозволяла певним чином судити про холеретичний ефект гормонів. В одній серії дослідів застосовували глюкагон (Glucagon Novo Nordisk A\S, Denmark) у дозі 0,05 мг\кг маси тіла собак. В другій серії дослідів застосовували інсулін (Insulin S.N.C. Berlin- Chemie AG) в дозах 0,5 і 1,0 ОД\кг маси тварини, що становить відповідно 0,023 і 0,045 мг\кг. Інсулін вводили підшкірно, а глюкагон внутрішньовенно один раз за дослід об 11 год. 00 хв. Інсулін для ін’єкцій здійснює швидкий і відносно не тривалий гіпоглікемічний ефект: його дія починається через 15-30 хвилин після ін’єкції; максимальна дія припадає на 2-4 години; загальна тривалість дії до 6 годин, тобто всі ефекти інсуліну реалізувались впродовж чотирьох годин експерименту. Тимчасовий дефіцит інсуліну створювали внутрішньовенними ін’єкціями глюкози – 400 мг\кг маси тварини в гіпертонічному 40%-му розчині. Впливи парасимпатичної нервової системи, яка стимулює жовчоутворення, пригнічували атропіном, який вводили підшкірно у вигляді 0,1%-го розчину в дозі 0,001 г за 30 хвилин до ін’єкції інсуліну.
В кожній відібраній півгодинній порції жовчі за допомогою мікрофотометрії визначали сумарний вміст жовчних кислот за методом Л.М.Кульберг і М.Є.Маляревської (1951); хроматографічний розподіл вільних та кон’югованих жовчних кислот з подальшою кількісною оцінкою вмісту кожної жовчної кислоти проводили на стандартних пластинах “Silufol” за розробленим нами методом, який значно підвищив точність і чутливість способу. Метод включає екстрагування жовчних кислот з жовчі при зниженних температурах сумішшю етанолу з ацетоном (1:3), хроматографічний розподіл в гомогенній загальній системі розчинника для вільних і кон’югованих жовчних кислот, яка складається з амілового ефіру оцтової кислоти, толуолу, бутанолу, oцтової кислоти і води (3:1:1:3:1). Кількісна денситометрична оцінка вмісту жовчних кислот здійснюється після фарбування хроматограм комплексним барвником, який містить 15 мл льодяної оцтової кислоти, 1г фосфорномолібденової кислоти, 1 мл концентрованої сірчаної кислоти і 5 мл 50%-го водного розчину трихлороцтової кислоти. Крім того, в кожній півгодинній порції жовчі мікрофотометрично визначали: холестерин – за методом М.А.Левченко (1955) і В.П.Мирошниченко з співавт.(1978), неорганічний фосфор – за модефікованим методом Делорі, білірубін – за методом Хійманс ван-ден Берга.
Визначення білірубіну полягало в слідуючому. До 1 мл жовчі додавали 4 мл етилового спирту для осадження білку. Суміш центрифугували, після чого надосадову рідину зливали. До осаду додавали 0,25 мл діазореактиву Ерліха і перемішували. Діазореактив складається з двох розчинів, які з’єднували кожного разу перед початком досліджень: розчин А – 1 г сульфанилової кислоти С6Н4[NH2]SO3H·2H2O і 15 мл хлористоводневої кислоти (питомої ваги 1,125) розчиняли в 1 л дистильованої води. Розчин Б – 0,5% розчин азотнокислого натрію NaNO2. Перед визначенням готували суміш: до 8 мл реактиву А додавали 0,25 мл реактиву Б. Кількісне визначення білірубіну проводили за допомогою фотоелектроколориметру ФЕК-56, а також фотоколориметру-нефелометру ЛМФ-69, стандартизуючи їх показання за допомогою чистого кристалічного білірубіну (з цією метою складалась спеціальна калібровочна крива).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: ВПЛИВ ІНСУЛІНУ І ГЛЮКАГОНУ НА СЕКРЕТОРНУ ФУНКЦІЮ ПЕЧІНКИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок