Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> РОЛЬ ГЛІКОЗАМІНОГЛІКАН-зв’язуючих білків у МОРФОГЕНЕЗІ та ПЛАСТИЧНОСТІ мозку

РОЛЬ ГЛІКОЗАМІНОГЛІКАН-зв’язуючих білків у МОРФОГЕНЕЗІ та ПЛАСТИЧНОСТІ мозку

Назва:
РОЛЬ ГЛІКОЗАМІНОГЛІКАН-зв’язуючих білків у МОРФОГЕНЕЗІ та ПЛАСТИЧНОСТІ мозку
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
37,95 KB
Завантажень:
259
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н.КАРАЗІНА
Ушакова Галина Олександрівна
УДК 517.112:612.8
РОЛЬ ГЛІКОЗАМІНОГЛІКАН-зв’язуючих білків у МОРФОГЕНЕЗІ та ПЛАСТИЧНОСТІ мозку
03.00.04 - біохімія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора біологічних наук
Харків – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий консультант:
доктор біологічних наук, професор Корогод Сергій Михайлович,
Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри експериментальної фізики, керівник Дніпропетровського відділення Міжнародного центру молекулярної фізіології НАН України.
Офіційні опоненти:
- доктор біологічних наук, старший науковий співробітник
Малишева Маргарита Костянтинівна,
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України,
завідувач відділу нейрохімії;
- доктор біологічних наук, професор Шевцова Алла Іванівна,
Дніпропетровська державна медична академія
професор кафедри біологічної та загальної хімії;
- доктор біологічних наук, професор Перський Євген Єфроїмович,
Харківський національний університет ім В.Н. Каразіна,
завідувач кафедри біохімії.
Провідна установа: Київський національний університет
ім. Тараса Шевченка (кафедра біохімії), м. Київ.
Захист відбудеться "8" червня 2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.17 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України
(61077, м. Харків, площа Свободи, 4, біологічний факультет, ауд. 3-15).
З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).
Автореферат розісланий “28” квітня 2005 року
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Падалко В.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Дослідження глікокон’югатів набувають особливої актуальності. Тривалі роки вуглеводи (особливо полісахариди) розглядалися здебільшого як джерело енергії та структурні компоненти клітин. Останнім часом усе більше даних указують на обмеженість таких уявлень. Визначені полісахариди, що спроможні вибірково зв'язуватися з білками й ліпідами, такі взаємодії грають важливу роль у передачі інформації у системах “клітина-клітина” й “клітина-матрикс” (Guimond et al., 2001; Yip et al, 2002; Weigel and Yik, 2002).
Як вважають деякі дослідники, глікозилювання є регуляторний механізм життєдіяльності клітини, й, можливо, більш поширена форма регуляції, ніж фосфорилювання (Flogel, 2001). Зміни взаємодії гліканів із їх лігандами спостерігаються при розвитку багатьох патологічних процесів, наприклад, при запаленні (Ellies et al., 1998), пухлинному рості (Scheidegger et al., 1994), автоімунних захворюваннях (Chui et al., 2001). Навіть патогенні мікроорганізми починають взаємодію із клітиною господарю через взаємодії карбогідрат-лектин (Karlsson, 1998). Глікозаміноглікани беруть участь у багатьох фізіологічних процесах, включаючи контроль клітинного росту, рух клітин та їх адгезію (Martinho et al., 1996). Значна частина процесів, що задіяні у реалізації клітинних функцій, контролюється гепарансульфат-зв’язуючими білками. У цю групу входять фактори росту, молекули клітинної адгезії, різні протеоглікани (Kreis and Vale, 1993).
Найбільш докладно характеризовані глікозаміноглікани й протеоглікани, що присутні у сполучній тканині (Reddy and Dhar, 1991). Однак процеси проліферації, міграції і міжклітинної адгезії не менш актуальні для морфогенезу й функціонування ЦНС. Було показано (Margolis and Margolis, 1979; Yanagishita, 1993; Heufelder, 2000), що кількість глікозаміногліканів і протеогліканів у ЦНС украй мала. Тому протягом тривалого часу дослідники взагалі заперечували наявність даних компонентів у нервовій тканині. Тільки з появою більш чутливих методів імунохімії та молекулярної біології вдалося показати, що глікозаміноглікани, й, зокрема, гепарансульфати та гіалуронова кислота, представляють собою сполуки, котрі характерні для нервової тканини також (Karthikeyan et al.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 



Реферат на тему: РОЛЬ ГЛІКОЗАМІНОГЛІКАН-зв’язуючих білків у МОРФОГЕНЕЗІ та ПЛАСТИЧНОСТІ мозку

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок