Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ (ХХ – початок ХХІ ст.)

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ (ХХ – початок ХХІ ст.) / сторінка 6

Назва:
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ (ХХ – початок ХХІ ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,65 KB
Завантажень:
219
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Художники змушені були вишукувати можливості для подальшого творчого процесу. Саме це і сприяло еволюції культурно-мистецьких течій в напрямі нонконформізму.
Третій розділ “Мистецько-культурологічні аспекти еволюції нонконформізму в другій половині ХХ ст.” складається з двох підрозділів, в яких розглядається діяльність нонконформістів та еволюція мистецьких течій напередодні та після падіння тоталітаризму.
У підрозділі 3.1 “Еволюція нонконформізму і тенденції розвитку світового мистецтва” вказується, що в ситуації перманентного ідеологічного пресингу, цілком закономірною була поява різних форм протесту. Їх вияв, який передбачав принципову незгоду художника з примусово нав’язуваними ідеологічними “шорами”, прийнято окреслювати поняттям “нонконформізм”.
В подальшому, коли ідеологічний контроль стає більш загостреним і прихованим, влада робить все можливе, щоб українські художники і надалі були “надійно” ізольовані від безкінечного розмаїття постмодерністських течій, започаткованих поп-артом і концептуалізмом. За межами тотального впливу соцреалізму спостерігаються активні процеси взаємопроникнення різних видів творчої діяльності, поширюються інсталяція, перформенс, відео-арт, інвайронмент. На цьому тлі завдяки діяльності митців-нонконформістів зберігається невидимий для ідеологів, життєтворний зв’язок, своєрідний місток, який не дає потрапити українському мистецтву у “мертву” зону остаточної ізоляції. Нонконформізм немов би акумулює скриту потенційну енергію, постійне і цілком природне прагнення сфер мистецької діяльності до творчої свободи.
У підрозділі 3.2 “Роль нонконформізму у збереженні засад вільної творчості та вихованні покоління молодих митців” аналізується значення нонконформізму як основи відносно вільної мистецької діяльності в Радянській Україні.
Доведено, що найпотужніші осередки нонконформізму сформувалися у традиційно важливих мистецьких центрах України, місцях найбільшої інтенсивності і концентрації потужних мистецьких сил: Києві, Одесі, Львові, Харкові. Нонконформістський рух у кожному з названих міст виявляє свою специфіку і низку яскравих представників. У Києві, який був оплотом ідеологічних настанов, це художники: А. Горська, Г. Гавриленко, А. Лимарєв, Ф. Тетянич, Я. Левич, В. Зарецький, І. Марчук, О. Дубовик та ін. В Одесі це – В. Стрельников, О. Ануфрієв, Л. Ястреб, В. Маринюк і В. Басанець та ін.
На відміну від інших мистецьких центрів ідеї соцреалізму у Львові не набули такого поширення серед місцевих художників. У справі гуртування творчої молоді на неофіційному рівні виділяються насамперед постаті Р.Сельського і К.Звіринського. Учнями нелегальної підпільної “школи” К.Звіринського були митці, доробок яких творить вагому складову сучасного українського мистецтва, – А.Бокотей, О.Мінько, Р.Петрук, З.Флінта та ін. Характерним проявом нонконформізму у Львові слід вважати масову “втечу” художників у сферу декоративно-прикладного мистецтва. Відмінні від інших мистецьких осередків прояви нонконформізму демонструє Харків. У зв’язку з тим, що офіційне мистецьке середовище майже до кінця 80-х рр. ХХ ст. перебувало під пильним наглядом керівництва місцевого відділення Спілки художників, сфери образотворчого мистецтва виявляли очевидні ознаки застою. Хоча слід зауважити, що до кінця 1960-х рр. в Художньому інституті викладав Василь Єрмілов, виключений зі Спілки художників (СХ), продовжував роботу Борис Косарів. Існували осередки молодих художників навколо таких постатей, як В. Ленчін і В. Куликов. В режимі суворого контролю прорив відбувся у сфері, організаційно непідвладній структурам СХ, – художній фотографії. До цього виду творчості причетні чимало відомих нині в Україні й далеко за її межами фахівців. Серед них виділяється постать Б. Михайлова, в творчості якого домінує постійна внутрішня боротьба з синдромами пост тоталітаризму, рудиментами, які знаходяться глибоко у підсвідомості людини. При цьому констатується, що ретельне і всебічне вивчення їхнього доробку, повноцінне повернення на сторінки історії українського мистецтва як унікального явища, є все ще справою майбутнього.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ (ХХ – початок ХХІ ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок