Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською: Феномен тембру-амплуа баса в оперному співі XIX – XX століть

Феномен тембру-амплуа баса в оперному співі XIX – XX століть / сторінка 5

Назва:
Феномен тембру-амплуа баса в оперному співі XIX – XX століть
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,19 KB
Завантажень:
424
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 

Розділ 2 – “Басові партії в оперній творчості Р. Вагнера, Дж. Верді, М. Глінки, П. Чайковського, в оперних виставах за творами українських композиторів як носії морально-гармонізуючого начала” присвячений конкретиці аналізів партій за композиціями названих авторів в заявленому аспекті їх розуміння.
Підрозділ 2.1 “Басові партії в опері ХІХ століття в функції складової композиційної бази сучасного оперного виконавства” демонструє зумовленість оперною практикою доби романтизму виявлень вокальної майстерності минулого століття.
Відмічаємо такі тенденції в композиційно-стильових установках оперної творчості, що так чи інакше активізували значущість басових партій у творах самих різних авторів.
По-перше, впливовість російської оперної культури в оперному здобутку ХХ століття, що виявилася, у тому числі, в активізації басових звучань у провідних творах музичного модерну-авангарду та традиціоналізму минулого століття.
По-друге, виділеність басових партій в опозицію вадам романтичного віку, що виявилася в культі “універсальних” жіночих (“россінієв-ських”) голосів, а згодом драматичних, так званих “вердієвських тенорів” як носіїв позитивного морально-естетичного начала, – тяжіла до експресіоністського-примітивістського стильового “агероїчного” комплексу в межах модерну-авангарду.
По-третє, виділеність басових партій також визначилася ритуально-обрядовим принципом подання образів-характерів в традиціоналістському-неокласицистському мистецтві, у тому числі в українській опері першої половини ХХ віку, в поставангардному мистецтві кінця минулого століття.
Також очевидним є проявлення інтересу до басових партій в національній опері Китаю ХХ ст., котра цим стилістичним спрямуванням не тільки зближалася із європейським оперним досвідом, але надавала дорогу забутим традиціям старовинної ритуальної музики моєї країни.
Підрозділ 2.2. “Функція басів в оперній спадщині Р. Вагнера в концентрації їх резонерського – “антирезонерського” призначення” містить аналітичні здобутки щодо заявлених позицій.
Підводячи підсумки спостереженням над операми Вагнера в ракурсі проявлення в них резонерського бачення подій та героїв, ми відмічаємо наступні моменти:
- усім значущим на рубіжних творчих поворотах творам Р. Вагнера притаманна темброва динаміка, співвідносна або із пасіонними колізіями, або з диференціюванням на резонерів та волевиявляючих свою сутність індивідів, які перетворюють волю в дію-зло чи стверджуються пасивним протистоянням злу, у тому числі, у особистій єдності в одній персоні протилежних якостей типу героїв пост-тристанівських композицій;
- басові партії в операх Вагнера від початку, від реформаторських опер 1840-х років, відзначені резонерськими – “антирезонерськими” у тому числі функціями, в ряді творів сюжетнота виразно-знаково зближених із символікою партії Ісуса Христа в німецькому пасіоні, а також із легендарно-міфологічними образами міжнародного-міжнаціонального смислу;
- басові партії Вагнера, в основному, звернені до виразності можливостей “високого” баса, хоч найбільш змістовно важливі моменти дії відмічені активністю саме низького регістру, в тому числі із використанням техніки sotto voce и messa voce класичної оперної школи;
- в ряді етапних творів, “Летючий Голандець”, “Нюрнбергські майстерзінгери”, “Парсифаль”, - головні герої у винятковій більшості представлені басовими партіями, в тому числі, із використанням усіх регістрових ресурсів басового вокалу.
- зосередження виразності на чоловічому співі в басовому регістрі у “реалістичній” опері “Нюрнбергські майстерзінгери”, спорідненої за виразними установками з російськими класиками-кучкистами, та в опері-містерії “Парсифаль”, що містять повноту представництва баса в функціях резонера і “антирезонера”, зокрема з виділенням типового “басо-буфо”;
- концентрація специфіки вагнерівського відчуття басового вокалу представлена в партії Вотана – “наскрізної” для всієї тетралогії, демонструючої трагічний зріз концепції Фігаро, завіщаної оперою Моцарта, “відблиск” вказаної ролі котрого є помітним і в образі Г.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Феномен тембру-амплуа баса в оперному співі XIX – XX століть

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок