Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> АНТРОПОЛОГІЯ КЕРКЕГОРА: РУХ ФІЛОСОФІЇ ДО ЛІТЕРАТУРНОСТІ

АНТРОПОЛОГІЯ КЕРКЕГОРА: РУХ ФІЛОСОФІЇ ДО ЛІТЕРАТУРНОСТІ

Назва:
АНТРОПОЛОГІЯ КЕРКЕГОРА: РУХ ФІЛОСОФІЇ ДО ЛІТЕРАТУРНОСТІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,34 KB
Завантажень:
283
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В. Н. КАРАЗІНА
Суховій Олександр Миколайович
УДК 1:572.026
АНТРОПОЛОГІЯ КЕРКЕГОРА:
РУХ ФІЛОСОФІЇ ДО ЛІТЕРАТУРНОСТІ
Спеціальність 09.00.04 — філософська антропологія,
філософія культури
Автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата філософських наук
Харків - 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: Доктор філософських наук, професор
Шкода Володимир Васильович,
Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, професор кафедри теорії культури і філософії науки
Офіційні опоненти: Доктор філософських наук, професор
Бурова Ольга Кузьмівна,
Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, професор кафедри теоретичної і практичної філософії;
Кандидат філософських наук, доцент
Прилуцька Алла Євгеніївна,
Національний аерокосмічний університет “ХАІ” ім. М. Є. Жуковського, завідувачка кафедри українознавства
Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки та культурології, м. Київ
Захист відбудеться 01.10. 2003 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64.051.06 у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна, 61077, Харків-77, пл. Свободи, 4, ауд.
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 61077, Харків-77, пл. Свободи, 4
Автореферат розісланий 03.07.2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кислюк К. В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Можна констатувати той факт, що вже наприкінці ХІХ ст. відбулося зміщення акцентів у філософії: центром її уваги став не гносеологічний суб’єкт, а діюча та переживаюча особистість. Така переорієнтація надала змогу зняти суб’єкт-об’єктну опозицію та питання пізнання, що пов’язані з нею, й висунула на перший план смисложиттєві проблеми граничних підстав людської суб’єктивності. Усе це призвело до формування особливого роду філософствування — некласичного мислення у філософії життя та екзистенціалізмі.
Загальним для всіх мислителів, що представляють ці течії, є сумнів у непохитності раціоналістичних істин: існуванні тих чи інших онтологічної субстанції, гносеологічного інваріанта, ієрархічних відносин мислення, слова і письма, ступеня категоріальної доказовості подібного роду есенціального дискурсу і самої здатності виразити все розмаїття людської суб’єктивності об’єктивуючою філософською мовою, яка зупинилася у своєму розвитку. Некласичні філософи наполягають на принциповій відкритості будь-якого існуючого індивіда новому досвіду, що кожного разу потребує адекватної форми відбиття, яке не зводиться до деякої первісної, правильної та кінцевої у своєму становленні мови, а передбачає існування плюральності мов. Остання в кожному конкретному разі дає можливість виконати те чи інше антропологічне (етико-екзистенціальне) завдання.
Таким чином, на місці гносеологічного суб’єкта як інваріанта класичного філософського дискурсу виникає множинність суб’єктів, показ антропологічних проектів яких може бути здійсненим у результаті руху філософії до літературності; повернення риторичного у філософію, дискурс бажання, порушення нульового ступеня письма — ось інші варіанти визначення цього процесу.
Ситуація постмодернізму, в якій кожний сучасний філософ сприймається не як “проектувальник” систем, а як смиренний читач текстів, привела до усвідомлення розпаду “єдності єдностей” (В. Подорога), яка до того міцно скріплювала філософський дискурс: єдності жанру (авторитет традиції, що визначає межі наукової чи філософської дисципліни, літературного або живописного канону, стилю, комунікативних цінностей та ін.); єдності форми (організація простору письмових, мовних, термінологічних значень у єдиній формі науково-філософського трактату, роману, живописного чи музичного твору за системно-ієрархічним принципом); єдності авторської суб’єктивності (за суб’єктом як поняттям часто вбачають антропоморфний образ, людське, суб’єктивність, самодостатню й унікальну, завжди тотожну собі в часі і просторі біографічну особистість); єдність авторської (суб’єктивної) особи (способи трансляції авторства у філософському досвіді: деміургічні, нав’язані чи таємні маски; лише як автор власної думки можна мислити й бути суб’єктом, утверджувати універсальність “cogito”).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: АНТРОПОЛОГІЯ КЕРКЕГОРА: РУХ ФІЛОСОФІЇ ДО ЛІТЕРАТУРНОСТІ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок