Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською: АРХІТЕКТНІКА РОМАННОГО ГЕРОЯ: “БАТЬКИ ТА ДІТИ” І. С. ТУРГЕНЄВА

АРХІТЕКТНІКА РОМАННОГО ГЕРОЯ: “БАТЬКИ ТА ДІТИ” І. С. ТУРГЕНЄВА / сторінка 5

Назва:
АРХІТЕКТНІКА РОМАННОГО ГЕРОЯ: “БАТЬКИ ТА ДІТИ” І. С. ТУРГЕНЄВА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,62 KB
Завантажень:
50
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 

Померлий герой не перестає бути перетвореною формою буття автора, тільки з цією формою відбувається відома зміна, і не можна бути упевненим, що ця зміна має негативний характер. Померши, княгиня Р. стає суб’єктом такого буття, змістом якого є власне людське кохання як позажиттєва (позафабульна) цінність. “Предметом” цього кохання стає Павло Петрович. Життєво-прозаїчний (фабульний) герой стає предметом власне людського (позажиттєвого) кохання. “Позажиттєвість” в життєвій сфері прагне до своєї межі, до зупинки, “згортання” часу. Павло Петрович зберігає свій моложавий вигляд не внаслідок надлишку життєвої енергії, а через немов би вилученість його з часового потоку; він опиняється в часовій ізоляції, консервується. Життя йде, а він насправді пербуває в ситуації кохання до княгині Р. Вирішальні акценти в аналізі цього “стану” героя можна розставити, звернувшись до образу Фенєчки, зміст якого, здавалося б, є прямо протилежний змістові образу княгині Р.
Павло Петрович не прагне утримати Р. у своїй пам’яті – пам’яті тут немов взагалі немає. Про схожість Фенєчки з Р. Павло Петрович говорить так, наче обидві жінки стоять поряд. Для пам'яті, розрізнення минулого і сьогодення, потрібна категорія часу, але для Павла Петровича, що любить Р., ця категорія перестає бути актуальною. Він існує в особливій сфері, у сфері буття Р. як позажиттєвої (позафабульної) героїні, змістом існування якої є позажиттєве (власне людське) кохання.
Теоретичний висновок із цього аналізу можна резюмувати таким чином.
Естетична, по суті, потреба в оволодінні автором (оволодінні “позицією позазнаходження”) постає в життєво-прозаїчному контексті як потреба в контексті. Відповідно, “предмет кохання” в онтологічній перспективі, з одного боку, передує фабульному оформленню “об'єкта” цього відчуття, а, з іншого, онтологічно утримується в актуальному бутті після скасування фабульного існування цього об'єкту – смерті персонажа.
Третій розділ, “Базаров – трагічний герой”, присвячено всебічному аналізові головного персонажа “Батьків і дітей”. Розглянуто одну з ключових колізій роману – спір-дуель між Кирсановим-саршим і Базаровим. На початку роману Базаров протистоїть Павлу Петровичу. Кирсанов-старший відстоює існуючий стан речей, погоджуючись з необхідністю певних змін. Базаров його заперечує, скептично оцінюючи корисність "деяких змін". Важливо з'ясувати, на якій підставі Павло Петрович схильний підтримувати наявний порядок речей і на якій підставі Базаров його заперечує. Кирсанов сприймає існуючий стан як реалізацію деякого "закону історії", деякого принципу розвитку, через який Росія опинилася в певній суспільно-політичній ситуації. Для Павла Петровича цінний "принцип" ("прінсіп") сам по собі, в усякому разі він цінніший, ніж реальне, історично конкретне життя, що його здійснює. “Аристократизм – прінсіп”, проте й особистість – теж “прінсіп”. Павло Петрович – фігура статична (у цілому), чого не можна сказати про Базарова. Якщо на початку Базаров говорить Павлу Петровичу, що вони (“нігілісти”) діють в силу того, що вважають корисним, то у розмові з Аркадієм Базаров говорить дещо інше: кожна людина діє в силу відчуття (“мені так подобається”, “мій мозок так влаштовано” тощо). Базаров, виходячи з думки, що людина – істота природна, матеріальна, плотська, розглядає і себе й інших як такі істоти, стосунки між якими регулюються природними законами (суспільні, соціальні закони - різновид природних), зокрема, “фізіологічними”. До цього переконання він, проте, приходить, долаючи, мабуть, певний опір (недаремно він своє самовиховання розглядає як "самоломаність", виховуючи, він "обломлює" себе).
Павло Петрович перемагає в собі безпосередні життєві схильності, протистоїть життю, його стихії, його вольності, людській “неосудності”; Базаров же, навпаки, прагне "загнати" себе в життєву стихію, хоче свідомо, навмисно керуватися в своїй поведінці природним інстинктом (відчуттям).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: АРХІТЕКТНІКА РОМАННОГО ГЕРОЯ: “БАТЬКИ ТА ДІТИ” І. С. ТУРГЕНЄВА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок