Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть)

ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть) / сторінка 6

Назва:
ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,26 KB
Завантажень:
146
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 

Отже, по-перше, Літургія має загальну висхідну спрямованість. Її символічний образ – “лествиця”, що веде людину до таємниці Богоспілкування, “шлях” відновлення втраченої богоподоби (прагнення до теозису-обоження). Перехід з одного просторово-часового континуума в інший, з земного світу в горній має свою межу – це рубіж, що відокремлює Літургію оглашенних від Літургії вірних, тобто переміщення з одного модусу в інший здійснюється в “Херувимській пісні”. Разом з тим прориви горнього світу в земний модус-хронотоп тричі відбуваються й у Літургії оглашенних (піснеспіви “Прийдіть, поклонімось”, “Святий Боже”, читання Св. Писання).
По-друге, Літургія втілює в богослужбових формах три етапи молитовної практики. Кожен вид молитви несе в собі концентрацію внутрішніх духовних станів і відповідні їм просторово-часові показники. У богослужінні представлені всі три типи руху душі: лінійний, спиралеподібний і колообертальний. Уся Літургія є рухом по спіралі з поверненням до початкового моменту, але всякий раз на новому, більш високому духовному рівні. Разом з тим, Літургія оглашенних носить відкритий вертикально спрямований характер, а Євхаристичний канон, навпаки, існує як замкнутий, цілісний організм.
На основі вчення про три типи руху душі східна аскетична практика розробила підтверджену досвідним шляхом теорію трьох образів (типів) уваги і молитви. У XI столітті Симеон Новий Богослов систематизував цю теорію і дав типам молитви специфічні назви: “возведення розуму на небо”, “входження розуму в самого себе”, “зведення розуму в серце” (чи “знищення розуму в серці”). Оскільки основу богослужіння складає молитва, Літургія втілила в своїй формі зазначені форми молитовної практики. Можна стверджувати, що шлях поступового входження і виходу з даної молитовної системи складає онтологічне ядро Літургії.
По-третє, Літургія виявляє наявність п’яти частин, характерних для будь-якого богослужіння Православної Церкви – це молитовна, повчальна, хвалебна, прохальна і жертовно-любовна частини (за визначенням митроп. Веніаміна (Федченкова). У Літургії основу першої частини складають псалми, другої – читання Апостола, Євангелія і проповідь, третьої – гімни хвалебного, славильного, благодарственного характеру, четвертої – єктенії, тобто прохання, п'ятої – тaїнственні дії Євхаристичного канону. У ранньохристиянську епоху Літургія являла собою послідовне чергування всіх етапів молитовного стану – від молитви до жертви любові. У сучасному чинопослідуванні драматургія Літургії оглашенних будується на множинності, контрастах, переключенні з одного молитовного стану в інший, у той час як Літургія вірних прагне до єдності, до зосередження на одному предметі (прохання, Жертва, подяка), до мислення образними блоками.
Три драматургічні рівні в Літургії тісно взаємодіють між собою і створюють своєрідну “поліфонію” смислових пластів. Узагальнюючи принципи багатошарової драматургії, можна виділити кілька параметрів, властивих кожному семантико-драматургічному рівневі:
а) драматургія Літургії оглашенних характеризується множинністю, нестійкістю, контрастністю елементів;
б) поворотним пунктом у драматургії завжди є “Херувимська пісня”;
в) драматургія Літургії вірних відрізняється цілісністю і єдністю складових частин; ключову роль у ній грає Євхаристичний канон.
Всі вищезазначені драматургічні рівні унаочнюються у розроблених в дисертації типологічних схемах, що дозволяють в подальшому при роботі з конкретними зразками жанру виявити міру збереження канонічних ознак.
Фундаментальною надбудовою в структурі жанрового канону є систематизований нами комплекс православно-богословських характеристик: онтологічність, соборність, презенція, діалогічність, символічність, циклічність, просторово-часові взаємозв’язки (хронотоп), канонічність. Вказані параметри визначають феномен Літургії і входять у якості детермінант у визначення характеру духовної музики в цілому, тобто мають універсальне значення. Даний набір концептуальних властивостей богослужбового співу у свою чергу, подібно кожному рівню структури, являє собою ієрархічно організовану систему.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок