Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат скачати: ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть)

ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть) / сторінка 9

Назва:
ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,26 KB
Завантажень:
146
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Крайні полюси такої класифікації утворюють, з одного боку, “Літургія” П. Чайковського, з іншого – “Літургії” К. Стеценка і С. Рахманінова.
У “Літургії” П. Чайковського композиційно-драматургічні, музично-виражальні закономірності, логіка семантичного розвитку в найменшій мірі відповідають жанровому канону. Однак саме “Літургія” П. Чайковського відкрила шлях композиторського прочитання жанру, намітила найважливіші принципи побудови циклу і драматургічного руху, що в ключових моментах відповідає логіці чинопослідування.
У “Літургіях” К. Стеценка і С. Рахманінова здійснений найбільш близький підхід до втілення жанрового канону в нових умовах побутування. Внутрішня несхожість двох творів визначається різними установками, типами особистості і творчими позиціями авторів. Якщо у творі К. Стеценка максимально можливе дотримання канонічних параметрів жанру пояснюється воцерковленим типом особистості, підходом до жанру з віросповідальних, богословських, уставних позицій, то у С. Рахманінова як композитора зі світським типом мислення стався дивний випадок збігу канонічних вимог жанру з внутрішніми художньо-естетичними і стильовими установками, оскільки пласт російського церковного мистецтва (знаменний спів, дзвін) став органічним компонентом індивідуального стилю митця.
Всі інші авторські Літургії можна розділити на дві групи. У першу групу увійшли твори О. Архангельського, О. Нікольського, М. Леонтовича, О. Кошиця, у яких при збереженні ключових моментів “семантичного інваріанту” допускається більш вільне трактування композиційно-виражальних засобів. Другу групу складають Літургії П. Чеснокова, К. Шведова, де, навпаки, вільне відношення до логіки семантичного руху поєднується з дбайливим відродженням традиційних композиційно-мовних засобів, а саме з відновленням в умовах музичної парадигми Нового часу традицій монодичних розспівів з лінеарним типом мислення.
Незважаючи на різні підходи до рішення жанрового канону, в авторських Літургіях можна виділити ряд загальних рис, що в сумі складають жанровий інваріант авторської Літургії. Він у свою чергу стає зразком для композиторських спроб в літургічних жанрах у ХХ столітті .
Серед типологічних ознак трактування “семантичного інваріанту” і логіки драматургічного руху можна відзначити наступні:

активне використання різного роду проявів дії універсалій метарівня жанрового канону (соборності, діалогічності, символічності, хронотопу, циклічності);

вибудовування загальної драматургії циклу богослужбових піснеспівів як висхідного руху, де Літургія вірних – ступінь нагору відносно Літургії оглашенних;

неможливість досягти в умовах розцерковленої свідомості третього вищого рівня молитовної практики;

маркірування межі між двома частинами богослужіння;

віднесення Літургії оглашенних до дольнього просторово-часового модусу з украй рідкими проривами “небесного” хронотопу, нестійкість горнього модусу в Літургії вірних;

виділення в циклі ключових піснеспівів, що відбивають логіку руху чинопослідування: у Літургії оглашенних – “Прийдіть, поклонімось”, у Літургії вірних – “Херувимська пісня”, “Тобі співаємо”, рідше причастен;

включення до циклу общинних, соборних молитов – “Вірую”, “Отче наш”;

багатоелементна, контрастна, неоднорідна в плані передачі молитовних станів структура ряду піснеспівів – часто “Єдинородний Сину”, “Вірую”;

віднесення ряду піснеспівів до скорботної, покаянно-просительної образно-молитовної сфери – “Святий Боже”, “Отче наш”, часто “Тобі співаємо”;

двоїсте, контрастне образне наповнення ключового піснеспіву чинопослідування “Херувимської пісні”, де за принципом контрастного зіставлення поєднуються образи споглядання і хваління.
Загальні закономірності можна виділити й у трактуванні композиційних і музично-виражальних засобів:

підпорядкування всіх засобів музичної виразності логіці чинопослідування і драматургічного руху (особливості мелодики, ритміки, гармонії, фактури, ладотональні характеристики, структура цілого, тип формоутворення і розвитку);

інтонаційна і тональна єдність циклу, великих і дрібних внутрішніх підциклів – Літургії оглашенних, Літургії вірних, Євхаристичного канону, початкового розділу (єктенії й антифони), заключного розділу (благодарственні молитви “по Св.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: ЖАНРОВИЙ КАНОН ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ (на матеріалі Літургій українських та російських композиторів кінця XIX – початку ХХ століть)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок