Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати реферат безкоштовно: особливості діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з атиповими проявами

особливості діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з атиповими проявами / сторінка 8

Назва:
особливості діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з атиповими проявами
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,88 KB
Завантажень:
477
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
У 4 хворих в зв’язку з протипоказами до мануального лікування, проводили новокаїно-гідрокортизонові інфільтрації тригерних пунктів (А.П. Тузлуков, 1985; Ф.А. Хабиров, 2005).
Після сеансу вертебротерапії достовірно (р<0,001) збільшувалось рНХ (з 5,53±0,01 до 6,04±0,05), зменшувалась (р<0,05) агресивність рефлюксату та пропульсивна активність у ретроградному напрямку: рНminХ (з 1,40±0,12 до 1,89±0,11), n1W^4 (з 7,69±2,96 до 1,33±0,92), n1Wv7 (з 10,09±1,53 до 6,29±1,05), ІрН(8-5) (з 15,05±3,77 до 6,42±1,11). Динаміка показників рНХ, рНminХ, n1W^4, ІрН(8-5) у вертикальному та горизонтальному положеннях також свідчить, що вертебрологічні методи лікування призводять до достовірного (р<0,05) зниження кислотно-пептичної агресивності рефлюксату. Зміни рН клінічно проявлялись зменшенням інтенсивності або зникненням печії, загрудинного комка, псевдокардіалгії. Суттєвої динаміки таких симптомів як відрижка, гіркота та відчуття кислоти в ротовій порожнині не було.
Отже, прийом домперидону та комбінації домперидону з пантопразолом є недоцільним, у зв’язку з незначним клінічним та фармакодинамічним ефектом. Доза ланзопразолу 30 мг 1 р/д є недостатньою для контролю внутрішньо-стравохідного рН<4,00 у хворих на ГЕРХ при супутній патології хребта, хоча саме у пацієнтів цієї категорії є необхідність контролю кислотно-пептичного фактору в нічний час. Для контролю класичних симптомів ГЕРХ найвищу клінічну ефективність мав пантопразол, вертебротерапія була ефективною по відношенню до атипових проявів.
Для вивчення віддалених результатів фармакологічного та вертебрологіч-ного лікування було сформовано дві групи хворих на ГЕРХ з супутньою патологією хребта. Перша група (15 осіб) отримувала пантопразол 40 мг 1 р/д. Хворим другої групи (20 осіб) проводилось вертебрологічне лікування на тлі прийому пантопразолу 40 мг за потребою. Після курсу лікування тривалістю 6-8 тижнів проводили контрольний езофаго-рН-моніторинг (через 4-6 тиж. після закінчення терапії). В першій групі через 4-6 тижнів після закінчення курсу лікування спостерігалось достовірне (р<0,001) зниження рНХ (з 6,09±0,01 до 5,55±0,01), рНmaxХ з 8,02±0,12 до 7,64±0,14 (р<0,05), та nWv7 з 101,38±26,15 до 42,13±12,11 (р<0,05). Натомість, відбувалось достовірне (р<0,05) зростання показників рНminХ (з 1,33±0,16 до 1,74±0,11), n1W^4 (з 1,88±0,31 до 3,63±0,79), ІрН(8-5) (з 4,02±0,93 до 11,11±3,34). Тобто через 4-6 тижнів після закінчення курсу фармакотерапії спостерігається достовірне зростання кислотно-пептичної агресивності рефлюксату.
Клінічний ефект курсового лікування пантопразолом спостерігався у більшості хворих, рецидив симптомів ГЕРХ був у 6 (40,00%) пацієнтів. Суб’єктивне покращення стану хворих відбувається на тлі об’єктивного (за даними езофаго-рН-моніторингу) зростання кислотно-пептичної агресивності рефлюксату в нічний час. Достовірно (р<0,001) знижувались рНХ з 6,17±0,01 до 5,33±0,01 і рНmaxХ з 7,30±0,19 до 6,67±0,18 (р<0,05), зростали n1W^4 з 0,50±0,24 до 1,63±0,46 (р<0,05) та ІрН(8-5) з 2,54±1,08 до 17,94±7,05 (р<0,05). Зростання рефлюксної активності з кислотним компонентом відбувається в нічний час за рахунок впливу патологічно змінених хребтових сегментів (вегетативної сегментарної дискоординації) та ерадикації HР. В вертикальному положенні спостерігалось зниження показників рНХ з 6,05±0,01 до 5,69±0,01 та рНmaxХ з 8,02±0,14 до 7,64±0,12 (р<0,05) і зростання показника рНminХ з 1,33±0,21 до 1,90±0,04 (р<0,05). У хворих після закінчення курсу лікування пантопразолом спостерігалось достовірне зменшення nWv7 з 88,50±21,15 до 37,63±11,89 та зниження ІрН(1-0) з 19,17±4,68 до 7,63±3,11 (р<0,05).
Отже, після закінчення курсового лікування пантопразолом відбувається посилення кислотно-пептичної агресії в нічний час, достовірне (р<0,05) зниження рефлюксної активності в вертикальному положенні (лужний компонент). Для лікування ГЕРХ рекомендується тривале (6-8 тижнів) застосування ІПП, проте після відміни кислотоінгібуючих препаратів знову виникає необхідність їх прийому у зв’зку з рецидивом захворювання.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему: особливості діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з атиповими проявами

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок