Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати реферат на тему: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект) / сторінка 10

Назва:
Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,32 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Стус).
За структурними особливостями порівняльні конструкції поділяються на: 1) сполучникові: А в хмарах струм крилом, як Демон, / все краяв навпіл небеса (Д. Луценко); Страшніш, ніж пекло Дантове, вона [Земля]! / Вже нашпигована ракетами до краю... (Л. Забашта); 2) безсполучникові: І стоять Діогенами рукаті підйомні крани ... (В. Коротич); І гроном вонограду обпіка / Та, що кільцем одного завитка / нагадує служницю з храму Вести (Ю. Буряк).
Важливим для розуміння ролі власних назв у порівняннях є з’ясування характеру логічного зв’язку між суб’єктом порівняння й онімом – центром об’єкта порівняння. Цей зв’язок може бути прямим (або метафоричного типу), коли асоціації зіставлення йдуть від суб’єкта до оніма-об’єкта безпосередньо: Немов Славутич, сила наша грає ... (Є. Гуцало). У порівняльних конструкціях з непрямим зв’язком (метонімічного типу) суб’єкт прямо пов’язаний з апелятивною частиною об’єкта, яка перебуває з онімом у відношеннях логічної, часової чи просторової суміжності: На Акрополі, де мармур білосніжний, / Ромен-цвіт, як в Києві, зацвів (Л. Дмитерко); Душа – безхмарна акварель. / А тони – чисті, розмаїті, / Як у Веласкеса, либонь (О. Підсуха).
За характером синтаксичних відношень між компонентами ономастичні порівняння поділяються на групи: 1) означальні: А на тлі вечірнього неба – курінь, / немов піраміда Хеопса (А. Таран); 2) обставинні способу дії: Я С. Наливайко вас веду, і воля вам горить, / Вона горить нам вічно, як Стожари ... (М. Вінграновський); 3) обставинні міри або ступеня: Любов відкрити важче, ніж Америку ... (Л. Костенко).
Власна назва може виступати в ролі метонімії – тропа, який використовує назву однієї реалії замість іншої, що має з нею асоціативні зв’язки за семантичною суміжністю. Метонімія утворюється еліптизацією родового члена мотивованого словосполучення.
За характером зв’язку родового і видового компонентів у поетичній мові виділяємо різновиди ономастичної метонімії, побудовані на основі таких відношень: 1) посесивних: Так, можна грати Баха й на гармошці, / Але тоді це буде вже не Бах (В. Коротич); Гудів безладно Колізей, мов ринок ... (Д.Павличко); 2) генетичних: У моєму селі було вже сто п’ятдесят В’єтнамів / і – з десяток Майданеків, / та ніхто не знає про це (В. Коротич); 3) часових: Її чоловіка вбила смерека за Польщі ... (В. Герасим’юк).
Різновидом метонімії є антономасія, суть якої полягає в тому, що власна назва експлікує певні властивості, притаманні іменованому об’єкту, які приписуються іншому об’єкту, що стає носієм цих ознак. Здебільшого це стосується іменувань відомих осіб, літературних чи міфологічних персонажів. Антономасія дозволяє образно і влучно охарактеризувати якусь особу : Я не Гобсек, / спитайте долю строгу, / коштовностей багатих не припас (Д. Луценко); Як ширмою, прикрившись текстом, / мовчить новітній Фукідід (В. Базилевський).
Значно рідше в антономасії виступають топоніми, що експлікують якусь одну (головну) ознаку об’єкта, вживаючись у значенні родовому стосовно видового: А ви каравани – через Сахари й Каракуми пустелі, / І на горбах – безсмертна сила гурту (І. Муратов).
Власна назва у поезії може виступати і як алегорія – зображення абстрактного поняття за допомогою конкретного, виразно представленого образу, значення якого розкривається ширшим контекстом: Сила розумна благає Феміду, / сила дурна піднімає на кпин ... (І. Муратов).
У третій частині другого розділу – „Морфологічні особливості вживання власних назв у поетичній творчості” – досліджуються трансформації онімів у сфері деяких граматичних категорій (однини / множини, власних / загальних назв), а також словотворчі особливості власних назв.
Онім за своєю суттю має ідентифікувати й диференціювати об’єкт, а тому вживається в однині. Множинна форма оніма, якщо вона не є для нього постійною, здебільшого стає показником його семантизації з певною стилістичною, художньо-естетичною метою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 



Реферат на тему: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок