Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати реферат: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

Загрузка...

Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект) / сторінка 4

Назва:
Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,32 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Наприклад, група імен відомих письменників: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, / і голос твій нам душі окриля (В. Симоненко); Приносять нам Ромео і Джульєтта / свою любов, / Величну, як Шекспір (В. Коротич). Імена всесвітньовідомих митців, учених та інших історичних осіб стають виразниками певних ідей твору: Але ж були не тільки хрестоносці, / були – і Дант, і Гус, і Галілей (В. Коломієць).
Антропоніми, що іменують відомих персонажів літературних творів, у поезії часто переосмислюються, уособлюючи певні якості інших денотатів: І Вертером страждав я у коханні / і гордим Чайльд-Гарольдом я блукав... (В. Коломієць).
Античні і біблійні оніми в українських поетичних творах досліджуваного періоду, набуваючи у світовій культурній традиції конотативних значень, символізують певні якості, явища, ідеї: Чому ж оце мати твоя неписьменна / <... Не била по крилах малого Ікара, / Бо знала, що крила брунькуються в кожнім ... (І. Драч); За спиною ворухнеться Каїн / З каменем у втомленій руці (В. Коротич).
Спосіб називання людини за особовим ім’ям у поетичному тексті слугує здебільшого засобом інтимізації або ж виразником національної чи соціальної ознаки: Коли вродився ти Іваном І. Франко, / Ти бід і лих ковтнеш в сто крот, / А станеш вічним, нездоланним, / Бо ти – Іван, бо ти – народ ... (І. Драч).
Поширеним явищем в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. є онімізація апелятивів, зокрема як результат персоніфікації предметів, явищ: А той не корчився / у передсмертних муках – / він корчив дурня / для веселої дівчини на коні, / яка називається Смерть (В. Голобородько).
Другою великою групою власних назв у поетичній творчості досліджуваного періоду є топоніми, що відіграють важливу роль у структурно-семантичній організації художнього тексту, яка полягає у просторовій локалізації об’єктів естетичного осмислення; у поезії ж топоніми можуть набувати нових значень, символізуватися: Я стала дика, я – Полінезія (Л. Костенко).
Серед топонімів, уживаних у поетичних текстах, можна виділити такі розряди: хороніми, гідроніми, ойконіми, урбаноніми, ороніми.
Хороніми включають назви частин світу, назви країн (або союзних республік) та інших регіонів і територій: Ви чуєте, земля аж стугонить, / дивуючи Америку й Європу. / То Африка підводиться з колін ... (Л. Забашта); Афганістан – глибока рана, / І вже вогонь її в мені (Д. Павличко). Українські хороніми в поетичних текстах становлять ядро образу рідного краю: Україно моя! Вітчизно! .../ Не потрібні мені без тебе ні озера, ні небеса! (Д. Павличко). Може бути, що мене не буде, / <... І моєю літньою судьбою / На Поділля, Галич і на Степ / Карим оком, чорною бровою / Ти мене у серці понесеш (М.Вінграновський).
Серед гідронімів у поетичних творах переважають назви рік, здебільшого українських: Стільки в тебе [українського народу] очей, / Стільки рук і мозолів, / Скільки крапель в Дніпрі / І у небі зірок (В. Симоненко); На Псло, на Ворсклу, на Сулу, / На юні води непочаті / Ліг золотий осінній сум ... (М. Вінграновський). Якщо ці гідроніми пов’язані з поняттям України, то назви річок інших країн – з поняттям „чужина”: Калино, ти живи! Вві сні і наяву / Приходжу я до тебе , прилітаю / З-за Єнісею, Вісли, з-за Дунаю ... (І. Драч). Деякі назви річок набувають символічних значень: Твого С. Крушельницької співу краса була, ачей, / Дунаєм любові до людей ... (В. Коломієць); Ось парк. Спинімо фаетон. / Тут зупиняє плин свій Лета (І. Жиленко). Інші гідроніми (назви морів, океанів, озер) вживаються значно рідше.
Більшість ойконімів в українській поезії досліджуваного періоду – національні, і пов’язані вони з описом рідного краю чи вираженням патріотичних почуттів ліричного героя: Це щастя, як життя, одне й безкрає, – / І в тому знак його, що сонце сяє, / Тече Дніпро і Київ наш стоїть (Д. Павличко); Тремтять з відбитими ногами і руками / козацькі черепи під Берестечком (М. Вінграновський).
Світові ойконіми – найчастіше назви великих міст, культурних центрів або ж поселень, пов’язаних з відомими подіями, акумулюють відповідну енциклопедичну інформацію: О Париже! Дві тисячі літ, задивившися в Сену свою, / Ти чаруєш красою весь світ (І.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Реферат на тему: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок