Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект) / сторінка 6

Назва:
Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,32 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Такі поетоніми мають загальну негативну оцінність і створюють образ ірраціонального злого начала або ж персоніфікованого, наділеного індивідуальними рисами суб’єкта: Розперезались Асмодеї, / В Едемі розвели гарем, / У храмах – корчми та бурдеї ... ( І. Світличний); Ти Вельзевул. / По душу теж приходив. / А я не віддала її – й жива. (Л. Костенко).
Інші міфоніми в українських поетичних текстах – назви міфічних істот, яких людська фантазія наділила надприродними силами, надзвичайними якостями, відзначаються особливою експресивністю і є благодатним матеріалом для поезії як такі, що мають багату палітру значень, можливостей образотворення: У темній-претемній, / таємній-претаємній норі, / у бетоновім лігві, / де будь-якої пори – ніч, / нишком вигострює / хижі пазурі / термоядерний змій-Горинич (В. Корж); Ще Пегас мій у прозі / затріпоче крильми ... (П. Перебийніс); Тепер Жар-птиці не буває, / Жар-птицю будень убиває (Л. Костенко).
Власні назви явищ духовної культури – ідеоніми – в контексті поетичного твору становлять, по суті, місткі „згорнуті” інформаційні структури, певний код, що розшифровується компетентним читачем і слугує важливим компонентом структурно-семантичної організації тексту: Передані сльози оркестрам і лірам, / Митцям передані, бо людям ніколи, – / Художники плачуть „Королем Ліром”, / „Снігами Кіліманджаро” і „Гернікою”... (І. Драч); Війна, розбій, руїнництва, грабунок – / Хай зникне все, а Парфенон стоїть! (М. Братан). До ідеонімів віднесено і назви християнських церковних храмів (екклезіоніми), оскільки в українській поезії вони постають передусім як назви творів архітектури, важливої частини християнської (і української зокрема) культури: Встає Михайло Михайлівський Золотоверхий Собор на Дніпровім схилі, – / Злотоблакитно дивиться на світ. / І златен гомін Золотих Воріт, Софії, Пирогощі, храмів Лаври / Торкнувся – відгоміння золоте / Перехопили сонячні литаври. / І се благословення. / Се – святе! (Р. Лубківський).
До хрематонімів належать власні назви предметів матеріальної культури; сюди ж включаються і порейоніми (власні назви окремих видів транспорту), і прагматоніми (власні назви сортів, марок, товарних знаків). Хрематоніми в поетичному тексті стають своєрідними віхами наукового і суспільного розвитку людства, атрибутами певних періодів історії або ж ознаками соціального чи матеріального статусу людини: О гамлетівське – бути чи не бути? / Так, бути, бути! – каже нині світ, / І наші перші зоряні маршрути, / і „Веги” загадкової політ (Л. Забашта); В тіні добрих лип давай „Вечірку” на пеньку розстелим. / І розкладем картоплю, тюльку, хліб / і „Жигулівське” виймем із портфеля (І. Жиленко).
Хрононіми – власні назви відрізків часу – вживаються в українській поезії нечасто, в основному як назви історичних епох: Тут пахло погребом Середньовіччя, / Якого не торкнувся Ренесанс ... (Б. Олійник). Але частина назв релігійних і народних свят є в народній традиції орієнтирами календарного року, а тому в цьому значенні можуть вважатися хрононімами: ... весна на зламі / і сонце на Великдень поверта ... (Ю.Завгородній); Калиною, розквітлою об Різдві, / ти повернувся, Василю на Україну ... (В. Голобородько).
Дуже обмежено вживаються в українських поетичних текстах такі групи поетичних назв, як ергоніми (власні назви ділових об’єднань людей, у тому числі спілок, організацій, товариств): Я думав – сам іду. Дорога, / <... Та ще сорока з Меджибога, / Що у колгоспі „Перемога” вже заморила черв’ячка (М. Вінграновський); а також зооніми: Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, / І мамалига, й небо з Богом ... (М. Вінграновський).
У другому розділі „Функціональні особливості пропріальної лексики в поетичній мові” досліджуються функції власних назв за принципом рівневого членування мови: на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях.
У першій частині другого розділу – „Фоносемантика власних назв у поезії” – описано роль звукової форми онімів у поетичному тексті.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 



Реферат на тему: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок