Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати безкоштовно: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект) / сторінка 7

Назва:
Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,32 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Спираючись на численні дослідження в галузі звукосимволізму, звукозображальної системи мови і, зокрема, поетичної вмотивованості поетонімів, можна стверджувати, що звуковий склад власних назв у поетичному дискурсі, який характеризується особливою ритмомелодійною і звуковою організацією, є особливим смисловим та експресивним чинником і важливим компонентом фонетичної організації поетичного тексту.
Частим прийомом у сучасній поезії є вживання поетоніма у римованій позиції: Десно! Ріко моя чудесна! (П. Дорошко), що дозволяє виділити онім, підсилити його значення.
Явища алітерації (повтору одного чи кількох приголосних у суміжних словах тексту) та асонансу (повтору голосних) – надзвичайно виразні фонетичні засоби поетичної мови, можуть повторювати фонеми включеної в контекст власної назви, роблячи на ній додатковий акцент або виражаючи певний емоційний стан ліричного героя: Неопалима купина калини / Під Києвом на кручах зацвіла (М. Боровко); Латвія – зелене латаття / на блакитному тлі / розбризканих морем озер ... (Ю. Завгородній).
Особливо виразним у поетичній мові є прийом актуалізації семантики внутрішньої форми оніма, що перегукується з певним звуконаслідуванням; при цьому досягається вищий ступінь експресивності в поетичному творі: “Кр-рагуєваць!” – знову різко / полоснуло, ніби ніж... / “Кр-рагуєваць!” – ніби черга автоматна. / (Кар-ркнув ворон. Хр-руснув чер-реп / Р-розколовся вірш) (Б.Олійник).
Звукозображальна функція поетоніма часто пов’язана з актуалізацією змісту звукобуквенних комплексів, співзвучних із сусідніми, що сприяє усвідомленню смислового зв’язку між близькозвучними словами. У цьому процесі власна назва поєднується здебільшого із співзвучним їй апелятивом, який виражає характеристику поетоніма чи описуваних подій: О ніжний Ніжине, я знов сюди прийшла / У літній день, коли цвітуть каштани ... (Л. Забашта ); Голосить в Голосієві земля про смерть М. Рильського: / Ой синку мій, велика в мене рана ... (Д. Павличко). Однією з особливостей поетичної мови є прийом етимологізації слів, зокрема власних назв, який у поезії ІІ пол. ХХ ст. набув значного поширення. Найчастіше в центрі таких поетичних етимологій, близьких до так званої „народної етимології”, стоять топоніми, походження яких трактується на основі семантичного зв’язку з назвами певних об’єктів або випливає із сюжетів легенд: Он повні сонця Віненці – по вінця ... / Комусь вони як віно. Й Лецьки – теж не злецьки! ... / І хочуть Хоцьки показать себе (В.Коломієць); Плач, Рогнідо! Поминальну свічку /запали й нічого не забудь. / Стогоном сльози народиш річку, / Стугною ту річку назовуть (В. Базилевський).
Використання в художній літературі милозвучності або немилозвучності тих чи тих антропонімів часто було засобом оцінної характеристики носія імені, пов’язувалося із звукосимволічними асоціаціями, викликаними власною назвою. В українській поезії є чимало прикладів опоетизування жіночого особового імені, особливо якщо до його складу входять сонорні л, н, більш приємні для слуху: Етель і Ліліан – ім’я не для старої. / Етель і Ліліан... Етель і Ліліан ... / <... Як молодість моя, як дзвони малинові – / Етель і Ліліан ... Етель і Ліліан...(Л. Костенко).
У поетичному тексті великого значення набуває і ритмічна побудова поетоніма. Вписуючись у ритмомелодику вірша, вона здатна певною мірою відображати внутрішню суть оніма, надаючи йому експресивності: Великий воїн знищених племен, / в Америці в минулому столітті, / мав найдивніше із усіх імен, / він мав ім’я нечуване у світі: / По-Лицю-Дощ, По-Лицю-Дощ, По-Лицю-Дощ! (Л. Костенко).
У другій частині другого розділу – „Лексико-семантичний потенціал онімних одиниць у поезії” – ономастикон українських поетичних творів ІІ пол. ХХ ст. досліджується з погляду того, як семантичні можливості власних назв реалізуються в поетичному тексті, виявляючи додаткові (конотативні) значення, що надають художнім образам більшої інформативності, емоційності, експресивності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 



Реферат на тему: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок