Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат скачати: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект) / сторінка 9

Назва:
Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,32 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Вінграновський).
Процес метафоризації лежить і в основі символізації. Але символ значно багатший за метафору, бо свідчить про щось інше, що безпосередньо не має нічого спільного з тим образом, який входить до складу метафори. Символ об’єднує різні плани дійсності на основі їхньої істотної спільності. Художній символ є художнім образом у його найвищому прояві. Власні назви, наділені багатими конотаціями, несуть на собі знак певних реальних чи вигаданих подій або взаємозв’язків реалій, тому закріплення такої знаковості за семантикою цих онімів може перетворювати їх на символи. Такими є античні міфоніми й теоніми, поетоніми широковідомих творів, назви об’єктів географічно, хронологічно чи соціально зорієнтованих, а також власні назви інших розрядів. Оніми-символи можна поділити на узуальні й оказіональні, на національні й міжнаціональні.
В українській поезії значну частину поетонімів складають національні – ті, які значимі для української історії, культури: І вдивляється в очі мені з-понад зір, / Наче батько, суворий Тарас (Д. Павличко); ... за Чорним Шляхом, за Великим Лугом - / дивлюсь: мій прадід, і пра-пра-, пра-пра - / усі ідуть за часом, як за плугом (Л.Костенко); Чом я на білім перевалі ... / Біля чужих могил з печалі / Шептав Шевченків „Заповіт”? (Д.Павличко).
Міжнаціональні, міжкультурні оніми-символи надзвичайно різноманітні і за походженням, і за тематичним складом, і за контекстуальною семантикою. Вони позначають безвідносні до часу і простору певні історичні події, характеристики людей: Возвиситься у Пам’яті, у Слові / Собор, куди не вступлять Кат і Хам. / Сей Храм слугує, Господи, любові (Р. Лубківський); час: Ось і знову / спину вогнем пропікає / озирнутись боюсь до повалених стін – /Чи Батурин кривавить / чи Троя щезає ... (Ю. Завгородній); Ми з вами такого набачились / І начулися за ці століття, / Проковтнувши Освенціми і Хіросіми! (І. Драч); Ніагара. / Здається, в серці, / В аортах кров так тече, переливається / В найвищі точки зриву емоцій ... (Р. Братунь) тощо.
Одним із різновидів синонімічних найменувань у художній мові є перифраз – стилістичний прийом заміни слова чи словосполучення описовим зворотом, який називає ознаки неназваного предмета. До ономастичних перифразів належать ті, які мають у своєму складі власні назви і стосуються об’єктів, номінованих як онімами, так і апелятивами.
За способом семантичного перенесення перифрази можна поділити на метафоричні: З цибулі й житняку відходив буйний хміль, / Крило натхнень нових снувало акварелі, / Рембрандти й Рубенси дніпрових чорних піль, / Безпаспортні мої да Вінчі й Рафаелі! (А. Малишко); і метонімічні: Стала вірності естафетою / Славна Ігорева жона Ярославна (Л. Забашта).
За кількістю структурних елементів перифризи є багатолексемні (приклади таких розглянуті вище) та однолексемні: Ми знаєм час народин Кобзаря / І час Каменяревого приходу (Д. Павличко).
Поетоніми часто входять до складу порівняння – образного вислову, побудованого на зіставленні двох предметів, понять чи станів зі спільною ознакою. У структурі порівняння виділяють те, що порівнюється (суб’єкт порівняння), те, з чим порівнюється (об’єкт порівняння) і те, на основі чого відбувається порівняння (основа порівняння). Ономастичним ми називаємо таке порівняння, в якому власна назва є частиною об’єкта порівняння, тобто називає предмет чи явище, з яким зіставляється об’єкт художнього зображення.
За характером асоціативних зв’язків між суб’єктом і об’єктом ономастичні порівняння поділено на три групи: 1) порівняння, близькі до фразеологізмів: Рясний, на нього міліціонера дощ навмисне / Упав, неначе меч Дамокла (Л.Первомайський); 2) порівняння, в основі яких лежать узуальні конотації онімів: Мою любов , немов Христа, / Добробажальцями розп’ято (М. Боровко); 3) порівняння, в основу яких покладено оказіональні конотації онімів; при їх створенні автори керувалися власними уявленнями про суб’єкт і об’єкт порівняння: Минулися жахи, / ступаємо до мрії, / розтялися шляхи, / як брови Гамалії (В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 



Реферат на тему: Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок