Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ У ЖІНОК З ДІАБЕТИЧНИМИ АНГІОПАТІЯМИ

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ У ЖІНОК З ДІАБЕТИЧНИМИ АНГІОПАТІЯМИ / сторінка 6

Назва:
ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ У ЖІНОК З ДІАБЕТИЧНИМИ АНГІОПАТІЯМИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,77 KB
Завантажень:
202
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Глибина змін функціонального стану САС залежить від ступеня тяжкості прееклампсії (Рис. 1). У хворих з прееклампсією тяжкого ступеня значно нижчий, ніж за наявності прееклампсії легкого ступеня, рівень екскреції з сечею як сумарних катехоламінів, так і норадреналіну (50,3±4,1 проти 80,5±5,1 нмоль/добу у жінок з прееклам-псією легкого ступеня, р<0,001) та адреналіну (відповідно 14,2±1,9 і 35,8±3,0 нмоль/добу, р<0,001). Такі зміни з боку САС ми схильні розцінювати як прояв подальшого надмірного виснаження її функції, коли виникає загроза поломки адаптивних механізмів в організ-мі вагітної. Поєднання пізнього гестозу з багатоводдям у вагітних з цукровим діабетом сприяє збільшенню норадреналін-адреналіно-вої дисоціації.
Пізній гестоз у хворих на цукровий діабет розвивається на фоні значних зрушень у системі простагландинів, характерних для цієї патології. Нерівномірні і різноспрямовані зміни показників різних простагландинів (зменшення ПГЕ2 – в 2,57, а ПГІ2 – в 1,28 раза, збільшення ПГF2? – в 1,52, а ТХВ2 – в 1,49 раза) у вагітних з цукровим діабетом порівняно з такими у здорових зумовлюють дисбаланс у цій системі з помітним переважанням впливу простагландинів вазоконстрикторної та агрегантної дії. Нашарування пізнього гестозу на цукровий діабет сприяє подальшим змінам у системі простагландинів. Дисбаланс між простагландинами пресорної і депресорної дії зростав, що проявлялося збільшенням співвідношення ПГF2?/Е2 до 0,54 (у хворих без гестозу – 0,28) та ТХВ2/ПГІ2 до 2,93 (відповідно – 0,76). Глибина змін у системі простагландинів у хворих на цукровий діабет збільшується у міру виникнення прееклампсії та зростання ступеня тяжкості її. Раніше і більшою мірою змінюється рівень простагландинів депресорної і антигрегантної дії. Виявлено, що концентрація у крові простагландинів цієї групи знижується вже за наявності прееклампсії легкого ступеня (ПГЕ2 – в 1,2, а ПГІ2 – в 1,88 раза) і продовжує падати в міру зростання ступеня тяжкості пізнього гестозу (у хворих з прееклампсією середнього ступеня відповідно в 1,4 і в 2,3 раза; при тяжкому ступені – в 1,7 і 3,8 раза). У той же час у жінок з прееклампсією легкого ступеня рівні ПГF2? та ТХВ2 не відрізнялись від аналогічних у хворих без пізнього гестозу. Збільшення ступеня тяжкості прееклампсії приводило до зростання вмісту цих простаноїдів у крові (у хворих з прееклампсією середнього ступеня ПГF2б – в 1,4, а ТХВ2 – в 1,5 раза; у жінок з прееклампсією тяжкого ступеня – відповідно в 1,5 і 2,1 раза). Поєднання пізнього гестозу з багатоводдям у хворих на цукровий діабет поглиблює дисбаланс у системі простагландинів (співвідношення ПГF2?/Е2 – 0,70 проти 0,44 у хворих без багатоводдя, а ТХВ2/ПГІ2 – 5,30 проти 1,85). Значний дисбаланс у системі простагландинів виявляється при нашаруванні пізнього гестозу на діабетичні ангіопатії. Найбільш глибокі порушення в системі простагландинів мають місце при поєднанні прееклампсії з універсальною ангіопатією (Рис. 2). При цьому спостерігали зменшення в крові рівня простацикліну в 2,48 рази (р<0,001) і ПГЕ2 – в 1,59 рази (р<0,001) та зростання тромбоксану В2 – в 2,06 рази (р<0,001) та ПГF2? – в 1,37 рази (р<0,01). Співвідношення ПГF2?/Е2 збільшувалось до 0,81 (0,56 у жінок з помірними ангіопатіями), а ТХВ2/ПГІ2 – до 7,21 (відповідно – 2,66). Одержані нами дані дозволяють говорити, що порушення в системі простагландинів, які призводять до виникнення значного дисбалансу між речовинами пресорної та депресорної, агрегантної та антиагрегантної дії (з переважанням впливу перших), у хворих з діабетичними ангіопатіями сприяють ранньому виникненню пізнього гестозу та більш частому розвитку гіперензивних його форм. Переважання впливу простагландинів вазоконстрикторної дії та активних індукторів агрегації тромбоцитів та негатив-ний ефект їх на судинах матково-плацентарного ложа, без сумніву, є однією з причин погіршення стану плода та прогресування пізнього гестозу за цієї патології.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ У ЖІНОК З ДІАБЕТИЧНИМИ АНГІОПАТІЯМИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок