Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат на тему: ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОХІДНОГО ЯНТАРНОЇ КИСЛОТИ – ФЕНСУКЦИНАЛУ В ТЕРАПІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА ЙОГО СУДИННИХ УСКЛАДНЕНЬ (експериментальне дослідження)

Загрузка...

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОХІДНОГО ЯНТАРНОЇ КИСЛОТИ – ФЕНСУКЦИНАЛУ В ТЕРАПІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА ЙОГО СУДИННИХ УСКЛАДНЕНЬ (експериментальне дослідження) / сторінка 11

Назва:
ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОХІДНОГО ЯНТАРНОЇ КИСЛОТИ – ФЕНСУКЦИНАЛУ В ТЕРАПІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА ЙОГО СУДИННИХ УСКЛАДНЕНЬ (експериментальне дослідження)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,90 KB
Завантажень:
376
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 

Слід відзначити, що, виходячи з особливостей хімічної будови фенсукциналу, йому на противагу нікотинаміду, можуть бути притаманні хелатоутворюючі властивості. У зв’язку з цим превентивний ефект фенсукциналу, імовірно, пов’язаний із його здатністю зв’язувати острівцевий цинк у нетоксичні комплекси, що перешкоджає утворенню цитотоксичного хелату з дитизоном. У той же час, профілактичний ефект фенсукциналу, можливо, пояснюється утворенням таких комплексів з цинком, які не впливають на активність ферментів. Крім того, не виключено, що превентивна дія фенсукциналу реалізується також за рахунок інших механізмів (відновлення енергетичного балансу в бета-клітинах, стимулювання їх регенерації та посилення антиоксидантної системи захисту).
Отримані результати дають можливість констатувати наявність у фенсукциналу профілактичного ефекту щодо розвитку абсолютної інсулінової недостатності прямого бета-цитотоксичного генезу, що проявляється в поліпшенні глюкозного гомеостазу, нормалізації оксидативного статусу та гальмуванні порушень гістоструктури підшлункової залози експериментальних тварин.
Виявлені антидіабетогенні властивості фенсукциналу за умов абсолютної інсулінової недостатності різного генезу зумовлюють доцільність його клінічної апробації як препарату для попередження або гальмування клінічної маніфестації ЦД
1 типу.
Вплив профілактичного введення фенсукциналу на розвиток інсулінорезистентності різного генезу. Виходячи з патогенезу ЦД 2 типу, фармакотерапія з метою поліпшення глікемічного контролю повинна бути спрямована як на підвищення інсулінової секреції, так і на зниження інсулінової резистентності, яка є одним з головних чинників ризику макросудинної патології. У той же час, навіть серед відносно здорової популяції значний відсоток осіб (понад 20 %) має інсулінорезистентність та пов’язані з нею серцево-судинні чинники ризику, об’єднані назвою “метаболічний синдром” (Isomaa B. et al., 2001).
Відомо, що порушення глюкозного гомеостазу через зниження дії інсуліну можуть виникати у хворих без діабету внаслідок глюкокортикоїдної терапії.
Встановлено, що 10-добове пероральне застосування фенсукциналу гальмує розвиток інсулінорезистентності, індукованої дексаметазоном, про що свідчить зниження базальної гіперінсулінемії (P<0,05), майже дворазове підвищення коефіцієнта чутливості до інсуліну (P<0,02), поліпшення толерантності до вуглеводів (P<0,02) та нормалізація рівня НЕЖК у сироватці крові експериментальних тварин. Антиоксидантний ефект фенсукциналу в цьому випадку був підтверджений зменшенням вмісту первинних та вторинних продуктів ПОЛ (P<0,01) у гомогенатах печінки щурів.
Слід відзначити, що за ступенем виразності протекторної дії щодо розвитку інсулінорезистентності, індукованої дексаметазоном, фенсукцинал не поступався препарату порівняння – метформіну.
Таким чином, отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що пероральне застосування фенсукциналу запобігає розвитку первинної інсуліно-резистентності (без наявності базальної гіперглікемії), індукованої дексаметазоном. Виявлений превентивний ефект фенсукциналу, імовірно, реалізується за рахунок поліпшення ліпідного обміну та оксидативного статусу експериментальних тварин.
Дослідження впливу фенсукциналу проводили також на моделі вторинної інсулінорезистентності, тобто такої, що виникає через деякий час після індукції гіперглікемії, у щурів з відносною інсуліновою недостатністю.
Встановлено, що застосування фенсукциналу протягом чотирьох тижнів, на відміну від вітаміну Е, запобігає розвитку інсулінорезистентності у діабетичних тварин, підтвердженням чого є суттєво підвищений коефіцієнт чутливості до інсуліну (табл. 2).
Крім того, препарат проявляв гальмуючий вплив на розвиток інтолерантності до глюкози, істотно знижуючи показники ППКг порівняно з групою діабетичних тварин. Про поліпшення глюкозного гомеостазу під впливом фенсукциналу також свідчить підвищення коефіцієнта функції панкреатичних бета-клітин на 120порівняно з діабетичним контролем (див.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 
Реферат на тему: ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОХІДНОГО ЯНТАРНОЇ КИСЛОТИ – ФЕНСУКЦИНАЛУ В ТЕРАПІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА ЙОГО СУДИННИХ УСКЛАДНЕНЬ (експериментальне дослідження)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок