Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати реферат безкоштовно: ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЙСМЕКЕРНОЇ АКТИВНОСТІ НЕЙРОНІВ МОЛЮСКА ТА ВПЛИВУ НА НЕЇ ТРИТЕРПЕНОВИХ ГЛІКОЗИДІВ

ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЙСМЕКЕРНОЇ АКТИВНОСТІ НЕЙРОНІВ МОЛЮСКА ТА ВПЛИВУ НА НЕЇ ТРИТЕРПЕНОВИХ ГЛІКОЗИДІВ / сторінка 8

Назва:
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЙСМЕКЕРНОЇ АКТИВНОСТІ НЕЙРОНІВ МОЛЮСКА ТА ВПЛИВУ НА НЕЇ ТРИТЕРПЕНОВИХ ГЛІКОЗИДІВ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,05 KB
Завантажень:
317
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
У даному випадку амплітуда ПД нейрона зменшувалася, чого й треба було очікувати, оскільки Cd2+ пригнічує потенціал-керований кальцієвий струм. Таким чином, очевидно, що інгібування пачкової активності, яке ми спостерігали, пов'язано з пригніченням кальцій-залежного вивільнення з пресинаптичних терміналей пептидергічного інтернейрону нейропептиду, що ініціює пачкову активність.
У дослідженнях, проведених на дофамінергічних нейронах чорної субстанції, що генерують пачкову активність в інтактному мозку ссавців (а при аплікації NMDA – і в переживаючих зрізах), також не знайшли участі Са2+ у генерації пейсмекероподібної активності (Johnson et al., 1992). Цікавий результат був отриманий на нейронах аплізії. Зовнішній додаток 40 мМ кофеїну викликав появу осциляцій МП і генерацію типової пачкової активності в культивованих нейронах аплізії, які спочатку не мали пейсмекерної активності в інтактному ганглії, та в умовах культивування. При цьому додаток Cd2+ з одночасним заміщенням Са2+ у зовнішньому розчині на Mg2+ не призводив до інгібування пейсмекероподібної активності, викликаної кофеїном, хоча і значно впливав на параметри ПД (Комендантов и др., 2000).
Залежність змін електричної активності нейронів від хімічної структури тритерпенових глікозидів. При вивченні біологічної дії глікозидів на нейрони було встановлено, що, незалежно від числа вуглеводних залишків у вуглеводному ланцюзі, пов'язаного ацилглікозидним зв'язком з агліконом (від 1 до 3 моносахаридних залишків у досліджуваній серії), бісдесмозидні глікозиди в концентраціях 10-3 - 10-2 М не впливали на фонову активність досліджених нейронів. Навпаки, аплікація монодесмозидних глікозидів у концентрації 10-3 М створювала виражену гіперполяризуючу дію на електричну активність як ідентифікованих, так і неідентифікованих нейронів. Очевидно, наявність вільної карбоксильної групи в С-17 в агліконах досліджуваних глікозидів і обумовлює вплив монодесмозидних глікозидів на електричну активність нейронів. Це корелює з відомим фактом про відсутність гемолітичної активності у бісдесмозидних глікозидів і наявності її у глікозидів із вільною карбоксильною групою у С-17 (Hostettmann, 1995).
Порівняння дії глікозидів олеанолової кислоти й хедерагенину показало, що залежність від природи аглікона має другорядний характер, тоді як природа і число моносахаридних залишків у ланцюзі у С-3 атома аглікона впливають на характер дії ТТГ. Не виключено, що ефект досліджуваних монодесмозидних ТТГ на мембрану нервових клітин аналогічний їх гемолітичній дії на структуру еритроцитів. Тому цікаво було зіставити отримані дані про гіперполяризуючий вплив глікозидів із даними щодо їх гемолітичної активності. Кореляційний аналіз показав наявність сильної позитивної кореляції між пороговими концентраціями для гіперполяризуючого ефекту монодесмозидних ТТГ і їхніми концентраціями, що викликають 50 % гемоліз еритроцитів (коефіцієнт кореляції 0.85).
Особливості впливу монодесмозидних глікозидів на проникність клітинної мембрани. Отримані нами експериментальні дані дають можливість зробити висновок, що монодесмозидні ТТГ мають гіперполяризуючу дію на мембрану нейронів, що залежить від структури вуглеводного ланцюга й природи моносахаридних залишків, що, мабуть, обумовлюється ступенем їхнього зв'язування з компонентами ліпідного шару клітинної мембрани. Це призводить до утворення неселективних пор у нейрональній мембрані та витоку К+ з клітини. Ці результати корелюють із даними, одержаними при дослідженні впливу голотурину А2 на модельні мембрани, що містять стерини (Корепанова и др., 1980). Як випливає з результатів проведених експериментів, монодесмозидні ТТГ у концентраціях 2·10-3 – 10-4 М володіють цілком вираженою цитотоксичною дією. Дана властивість глікозидів повинна враховуватися при розробці лікарських препаратів на їхній основі.
ВИСНОВКИ
1. За допомогою методу внутрішньоклітинного відведення біопотенціалів показано, що пейсмекероподібна пачкова активність нейрона ППа1 має не ендо-, а екзосоматичне походження, тобто вона зв'язана з дією біологічно активних речовин, які секретуються іншими пептидергічними нейронами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЙСМЕКЕРНОЇ АКТИВНОСТІ НЕЙРОНІВ МОЛЮСКА ТА ВПЛИВУ НА НЕЇ ТРИТЕРПЕНОВИХ ГЛІКОЗИДІВ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок