Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОСТІЙНОЇ ДВОКАМЕРНОЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯЦІЇ У ЛІКУВАННІ ОБСТРУКТИВНОЇ ГІПЕРТРОФІЧНОЇ АРДІОМІОПАТІЇ

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОСТІЙНОЇ ДВОКАМЕРНОЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯЦІЇ У ЛІКУВАННІ ОБСТРУКТИВНОЇ ГІПЕРТРОФІЧНОЇ АРДІОМІОПАТІЇ

Назва:
ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОСТІЙНОЇ ДВОКАМЕРНОЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯЦІЇ У ЛІКУВАННІ ОБСТРУКТИВНОЇ ГІПЕРТРОФІЧНОЇ АРДІОМІОПАТІЇ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,19 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М.Д. Стражеско
РАСПУТНЯК Ольга Вікторівна
УДК 616. 127-007.61
ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОСТІЙНОЇ ДВОКАМЕРНОЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯЦІЇ У ЛІКУВАННІ ОБСТРУКТИВНОЇ ГІПЕРТРОФІЧНОЇ АРДІОМІОПАТІЇ
14.01.11 - кардіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ-2004


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія (ОГКМП) - рідкісна, генетично детермінована первинна хвороба міокарду, що характеризується поширеним порушенням структури та впорядкованості міофібрил (так званий disarray), а також їх значною гіпертрофією, більшою мірою локалізованими в міжшлуночковій перетинці, систолічним градієнтом тиску на вихідному тракті лівого шлуночку (ВТ ЛШ), функціональною митральною недостатністю, діастолічним варіантом серцевої недостатності та високим ризиком раптової смерті. Прогресуючий клінічний перебіг (Целуйко В.Й., Ковалевская О.С., 1999, Maron BJ, 2001), значне зниження якості життя у хворих молодого працездатного віку та високий ризик раптової смерті (Е.Н. Амосова, 1999, Воронков Л.Г., 1994, Яновский Г.В., із співавт., 1994, A.J. Mariam, 2001) обумовлюють актуальність ранньої діагностики, пошуку адекватних методів оптимального лікування та профілактики ускладнень цієї недуги.
Динамічна обструкція ВТ ЛШ спостерігається у 25% пацієнтів ГКМП у стані спокою, і ще у 35% хворих – при проведенні різних провокаційних проб. У розумінні патофізіологічних механізмів, завдяки котрим спричиняється обструкція ВТ ЛШ при ГКМП залишається багато незрозумілого та суперечливого (Мухарлямов Н.М., 1990, Lakkis N, Kleiman N, із співавт., 1997, Минаков А.И. із співавт., 1998). Відомо, що обструкція ВТ ЛШ при ОГКМП обумовлена диспропорційним стовщенням передньої базальної частини МШП в порівнянні із товщиною його вільної стінки (анатомічний компонент обструкції) та систолічною апроксимацією передньої стулки митрального клапана до гіпертрофованої базальної частини МШП (функціональний компонент обструкції). Гемодинамічними ознаками обструкції ВТ ЛШ слугують градієнт систолічного тиску на ВТ ЛШ та митральна регургітація різного ступеню. Величина СГТ на ВТ ЛШ залежить від ступеню систолічного підтягування передньої стулки МК до стовщеної за рахунок гіпертрофії МШП (Spirito P, Maron BI. 1999). Ступінь обструкції ВТ ЛШ корелює з наявністю клінічних симптомів у хворих на ОГКМП.
Порушення діастолічних якостей гіпертрофованого ЛШ виявляються приблизно у 80% хворих ГКМП (Е.Н. Амосова, 1999, E. Braunwald, 2001) та сприяють розвитку легеневої гіпертензії, зниженню серцевого викиду і появі ішемії міокарду та аритмій (В.Й.Целуйко, 2003).
Вимагає подальшого вивчення питання диференційної діагностики функціональної та органічної обструкції ВТ ЛШ. Дискретний СубАС є вродженою вадою серця і являє собою органічне звуження вихідного тракту ЛШ безпосередньо під аортальним клапаном. Стратегія лікування ОГКМП різко відрізняється від такої при дискретній підклапанній обструкції ВТ ЛШ, коли хірургічне усунення обструкції, власне кажучи, і закінчує “лікування”, за умови, що міокард не ушкоджений тривалим перевантаженням тиском та вторинною гіпертрофією шлуночка (Бешляга В.М., 2003).
Ефективність сучасних методів лікування ОГКМП (застосування препаратів з негативною інотропною дією, хірургічні методи, двокамерна електрокардіостимуляція, алкогольна аблація гіпертрофованої базальної частини МШП) не тільки адекватно і патогенетично не обґрунтована, а навіть вважається парадоксальною і незрозумілою (L. Kappenberger, 1999). Хоча усі методи лікування ОГКМП різні за своєю суттю та застосовуються емпірично, вони призводять до однакового результату: зменшують гемодинамічні прояви обструкції (систолічний градієнт тиску на ВТ ЛШ та митральну регургітацію) та покращують клінічні прояви хвороби. Але якщо хірургія чи алкогольна аблація досить грубо діють на міокард ЛШ, ушкоджений патологічною гіпертрофією, і виявляють позитивний лікувальний ефект, наносячи йому ще більшого ушкодження, то двокамерна ЕКС забезпечує позитивний ефект лише за рахунок зміни послідовності збудження та скорочення ЛШ.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 



Реферат на тему: ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОСТІЙНОЇ ДВОКАМЕРНОЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯЦІЇ У ЛІКУВАННІ ОБСТРУКТИВНОЇ ГІПЕРТРОФІЧНОЇ АРДІОМІОПАТІЇ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок