Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською мовою: ПРЕСА ЕТНОСІВ Криму: ПРОБЛЕМА національного відродження і діалог культур

ПРЕСА ЕТНОСІВ Криму: ПРОБЛЕМА національного відродження і діалог культур / сторінка 13

Назва:
ПРЕСА ЕТНОСІВ Криму: ПРОБЛЕМА національного відродження і діалог культур
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
40,21 KB
Завантажень:
106
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 
Під гаслами багатонаціональності радянського народу сталінському режимові вдалося вихолостити національний дух.
Ситуацію із маніпулюванням етнічними почуттями у роки Другої світової війни розкриває підрозділ 4.3. “Етнічні ЗМІ в інформаційних сутичках Другої світової війни”. Доведено, що і радянська, і німецька сторони прагнули максимально використовувати ресурси етнічних ЗМІ.
Під час оборони Севастополя видавалася вірменською мовою “Кримян мартакан терт” (“Кримська бойова газета”), у період окупації Криму в Краснодарі і Сочі продовжував виходити “Къызыл Къырым”, на територію Криму було спрямовано мовлення кримськотатарської редакції Всесоюзного радіо, під час визволення півострова 4-м Українським фронтом випускалася червоноармійська газета кримськотатарською мовою “Сталин байрагъы” (“Сталінський прапор”). Окупаційна влада, зі свого боку, не перешкоджала виходу кримськотатарських видань: газети “Азат Къырым” і журналу “Ана юрт”.
Історичний досвід воєнних років доводить, що державна підтримка етнічних видань може стати серйозним чинником зміцнення внутрішньої стабільності держави.
Розділ п’ятий “Преса етносів Криму у другій половині ХХ століття” дає широку картину становища преси етносів Криму від часів депортації до сьогодення. Через депортацію за національною ознакою у 1944 р. кримських татар, болгар, вірмен, греків (а раніше, у 1941 р. – кримських німців) на півострові було втрачено й явище етнічної преси.
У радянський час не тільки вирішення проблем депортованих, а й саме їх обговорення було неможливим на сторінках офіційної преси. У підрозділі 5.1. “Кримськотатарські видання періоду депортації” розкриваються шляхи збереження кримськими татарами традицій своєї національної журналістики через розвиток періодичних видань за межами СРСР (пункт 5.1.1. “Видання кримськотатарського зарубіжжя”); започаткування радянських кримськотатарських друкованих органів: газети “Ленин байрагъы” (1957) і журналу “Йылдыз” (1976), які зберігали у вигнанні рідну мову, але не відображали і не могли відобразити головного прагнення свого народу – повернення на історичну батьківщину (пункт 5.1.2. “Офіційна кримськотатарська преса”); розвиток національних нелегальних видань (пункт 5.1.3. “Самвидав”).
Підрозділ 5.2. “Формування в Криму системи кримськотатарської преси” розповідає про появу кримськотатарських видань у Криму з кінця 1980-х років. Головним завданням цих видань стало висвітлення процесу повернення свого народу і його інтеграції в українське суспільство. У зв’язку з дедалі зростаючою роллю кримськотатарського народу у внутрішньому житті АРК, кримськотатарські етнічні видання значно вплинули на розвиток соціально-політичної ситуації в Криму.
У підрозділі 5.3. “Етнічна преса Автономної Республіки Крим: здобутки і проблеми” простежується процес формування в АРК на зламі ХХ–XXI століть системи етнічної преси. Цей процес став можливим завдяки прийняттю незалежною демократичною Україною численних законодавчих актів, що підтримують етнокультурні права національних меншин. Кількість сучасних етнічних видань набагато перевищує аналогічні показники минулого, більш адекватною, ніж у попередні часи, стала й їх відповідність етнонаціональній структурі населення півострова.
Однак перед етнічною пресою АРК стоїть ціла низка невирішених проблем: насамперед, фінансування, а також професіоналізму, активнішого використання національної мови, розширення кола своїх читачів за межі своєї національної громади, – вирішення яких має стати справою не тільки держави, а й самих етносів, активістів їхніх національних товариств.
ВИСНОВКИ
Головна специфіка етнічної преси Криму, яка вже має півторастолітню історію, полягає в тому, що вона представлена виданнями не тільки національних меншин, а й корінних народів.
Кримський досвід переконливо доводить, що статус репрезентованого етносу позначається на функціях і завданнях етнічних видань. Відповідно до цього, роль видань корінних народів є найбільш відповідальною. Етнічні ЗМІ цих народів, які сформувалися на українській землі й не мають метрополій за її межами, як показує аналіз, стають одним із головних засобів поширення інформації про їхнє життя.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 
Реферат на тему: ПРЕСА ЕТНОСІВ Криму: ПРОБЛЕМА національного відродження і діалог культур

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок