Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат на тему: СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ / сторінка 3

Назва:
СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,26 KB
Завантажень:
176
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Андрієвської, Київ, 2000 р.) та на науковій конференції “Наукова спадщина проф. Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство” (до 85-річчя з дня народження доктора філологічних наук професора Ю.О.Жлуктенка, Київ, 2000 р.)
Відповідно до мети й основних завдань дослідження визначено структуру дисертації. Робота складається зі Списку умовних скорочень, Вступу, 4 розділів, Висновків, Бібліографічного показчика використаної літератури (227 джерел), Списку аналізованих текстів та їх умовних скорочень, що включає 57 позицій. Список умовних скорочень включає 10 основних умовних скорочень, прийнятих у даній роботі.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовуються тема, предмет і об'єкт дослідження, його мета і завдання, методи наукового пошуку, визначаються актуальність, новизна, теоретична і практична значущість даної роботи, формулюються положення, які виносяться на захист, представлено матеріал дослідження, його структуру, апробацію основних положень дисертації.
Перший розділ “Історичні засади концепції окличності та її сучасне теоретичне обґрунтування” присвячено висвітленню історичних засад дослідження проблеми окличності, аналізу сучасних концепцій окличності і визначенню статусу ОР та його основних категорій.
Поняття окличності, неподільно повязне з голосовим вираженням, не окреслювалося в проблему, яка потребувала б свого теоретичного вирішення для епох переважно усного функціонування мови Ще за часів античності, а також у середні віки увага вчених була звернена на мову тварин і пошук тих спільних засад, передусім голосового вираження, крику, які поєднують її з людською. У цілому проблема окличності вперше постає в своїй сучасній значущості для теорії комунікації лише в працях учених 18 ст. Так Ж.-Ж.Руссо розглядає проблему поступового розвитку артикульованої мови з неартикульованих вигуків, які залишаються такими в усіх мовах, і доходить висновку про те, що усне мовлення виражає почуття, а письмове — думки. Саме у 18 ст. відбувається усвідомлення відокремлення та специфіки двох основних видів мовного функціонування — усного і письмового, а також спроби дослідження семіотичних засад людської культури, зокрема культурного синкретизму мови і музики, сутності знака-символа, тощо.
Закріплення культурно позначених мовних функцій за письмовою мовою привело до більш уважного дослідження письмових знаків, які використовувалися для позначення складних комунікативно-функціональних явищ, зокрема ЗО, його виникнення та історичного розвитку. Так ЗО пройшов шлях від "punctus admiratiuus" у кінці 14 століття до "l'admiratif", "point admiratif" чи "d'admiration" у 16 столітті і лише в другій половині 18 століття, завдяки розробкам філологів, передусім абата Жірара та Ніколя Бозе (1765-1767), набуває свого сучасного статусу і отримує назву "point d'exclamation”.
Аналіз сучасних концепцій окличності показав, що з одного боку, можна констатувати невизначеність статусу окличності в традиційній і сучасній граматиці, а з іншого — визнання її основними типологічними ознаками особливу комунікативну функцію, яка полягає у вираженні емоційно-оцінного ставлення мовця до певних фактів дійсності та відповідній експресивній дії на співрозмовника. При цьому основними виявами окличності є специфічний інтонаційний малюнок, наявність деяких мовних елементів, таких як вигуки, та певні спеціальні синтаксичні моделі. Критичний аналіз сучасних концепцій модальності показав, що типологічна модальна основа окличності охоплює галузь суб’єктивних та інтерсуб’єктивних модальностей, а саме оцінно-емотивні модальності та модальність волевиявлення.
Виходячи з цього, розв'язання проблеми окличності вимагає передусім визначення її основної семантики, структурно-синтаксичних моделей та функціонально-прагматичної спрямованості, що дозволить вирішити питання про допоміжний чи основний комунікативний статус окличності в класифікації структурно-композиційних типів та дати всебічне визначення її системно-функціональної сутності. Для вирішення поставлених завдань було проведено дослідження кореляції понять “речення”, “висловлення” та “мовленнєвого акту” в сучасній лінгвістиці.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему: СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок