Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати реферат: СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ / сторінка 4

Назва:
СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,26 KB
Завантажень:
176
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 

Поділяючи погляд тих дослідників, які вбачають у висловленні мінімальну смислову завершену одиницю мовленнєвого спілкування, яка реалізується в МА, у той час як речення є його структурною моделлю, ми вважаємо, що основними ознаками речення є наявність тема-рематичних відношень, які зумовлюють його предикативність, та модальність, специфічні види яких визначають типологію речень за відповідними принципами: структурою, комунікативною метою, типом предикації. Висловлення як реалізація пропозиційної моделі включає мовні та немовні ознаки конкретних умов акту висловлювання, які відображають діяльнісні ознаки взаємодії мовця і слухача. Конкретним виявом цієї єдності є МА.
Робочою гіпотезою дослідження є положення про те, що окличність є первісною синкретичною комунікативною функцією з модусною домінантою, яка може виявлятись як універсальна функціональна ознака в будь-якому пропозиційному типі висловлення, а також має спеціальні пропозиційні форми, які виражають її як основну. Отже, ОР є самостійною синтаксичною категорією, яка має власний зміст та відповідні форми його вираження.
У другому розділі “Семантика окличності в сучасній французькій мові та основні засоби її вираження” визначаються основні семантичні складові окличності (емотивність, оцінність, інтенсивність, експресивність) та периферійні значення волевиявлення (апелятивність і спонукальність / оптативність), а також основні засоби їх вираження в сучасній французькій мові.
Окличність у семантичному плані виражає абсолютний високий ступінь, вищий за ступінь, позначений абсолютним суперлативом. Основним та первісним значенням окличності виступає емотивне значення, яке і виражається переважно саме в ОР. Оцінне значення є другою необхідною семантичною складовою окличності. Інтенсивність, яка звичайно не виділяється в окрему мовну категорію, виступає як основне значення при вираженні суб’єктивності мовця в окличному висловленні. Експресивність є виявом як самовираження або вираження суб'єктивності в мові, утворюючи вихідну синкретичну єдність із значеннями емотивності та оцінності. Волевиявлення є додатковим значенням окличності, яке, з одного боку, виявляється як апелятивність, а з іншого є спонуканням.
Лінгвістичним виразником окличності є обов'язковий фонетичний маркер, представлений експліцитним інтонаційним малюнком, що окреслюється подовженнями та підвищенням тону і нерідко супроводжується емфатичним наголосом. Вигук, який є первісним засобом вираження окличності, виступає синкретичним виразником основних її значень.
Крім того, окличність виражається лексико-граматичними засобами кваліфікативно-квантитативної семантизації, які позначають розділення ознаки та її високого ступеня лексико-морфологічними та морфо-синтаксичними засобами. У першому випадку окличні значення виражаються певними лексико-граматичними елементами (ЛГМО), що мають відповідне значення на межі семантичного та категоріального.
До лексико-граматичних процесів конструювання окличного модусу відноситься ресемантизація, яка веде до лексикалізації та граматикалізації певних структур, які стають, таким чином, носіями окличності. Водночас у першому випадку має місце певна структурна закріпленість лексико-морфологічних елементів, а в другому — тенденція до лексикалізації та граматикалізації елементів відповідних структур.
До засобів вираження окличності відносяться лексико-граматичні маркери окличності (ЛГМО) з означальною (прикметниково-прислівниковою) функцією інтенсифікації якісної чи кількісної ознаки, які є граматичними омонімами займенників та прислівників іншої морфо-синтаксичної природи:
quel, який передає захоплення, подив, обурення і позначає високий ступінь якості: Quel froid dans la chambreTroyat ;
que, який має підсилювальну функцію: Qu'elle est belle!
При переході від que, яке має найнижчий рівень інтенсивності, до mon Dieu que і, нарешті, до ce que, яке є кульмінацією цього значення, відбувається прирощення афективної інтенсивності Ce qu’il a change celui-lаLe Breton
Фамільярний замінник trиs — займенниковий питальний зворот qu’est-ce que є окличним виразом народної мови: Qu’est-ce qu’il ne faut pas entendreQueneau R.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему: СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок