Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат скачати: СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ / сторінка 9

Назва:
СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,26 KB
Завантажень:
176
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 

Дослідження стилістичних значень окличності в сучасній французькій мові показало також, що чим більше навантаження інтенсивності несуть певні вирази, тим більше їх використання в літературній і нейтральній письмовій мові стає рідкісним і, навпаки, тим більше зростає їх вживання в розмовній нейтральній і фамільярній мові. Можна зробити висновок що, з одного боку, окличні МА є характерними, перш за все, для певних кризових ситуацій, в яких діють спеціальні комунікативні постулати і правила, а з іншого — вони ще є недостатньо вивченими в прагматичному аспекті, що призводить до неповноти визначення як основних типів МА та їх характеристик, так і відповідних комунікативних ознак ситуацій спілкування та механізмів формування та декодування смислів.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Окличність є первісною синкретичною комунікативною категорією з модусною домінантою суб'єктивної емотивно-оцінної інтерпретації, яка може виявлятись як функціональна ознака в будь-якому структурно-синтаксичному типі висловлення, а також має спеціальні пропозиційні форми, що виражають її як основну. Отже, ОР є самостійним синтаксичним пропозиційним типом, що має власний зміст, який визначається певними семантичними ознаками, та відповідні форми його вираження. Лінгвопрагматичне поле окличності складається з семантичного, структурного та комунікативного-прагматичного компонентів.
У семантичному плані окличність виражає абсолютний високий ступінь, вищий за ступінь, позначений абсолютним суперлативом, відсутній член зіставлення для якого не може мати мовного вираження. Цей абсолютний ступінь виражає суб'єктивну емотивну оцінку мовцем певного явища внутрішнього чи зовнішнього плану як у такому ступені неочікуваного / невідповідного відносно певної нормативної моделі, що потребує негайного вираження, повідомлення про таке відхилення. Основними складовими відповідної ситуації є експліцитно чи імпліцитно виражені в мовленнєвому акті предмет мовлення і / або його ознака (експліцитний / імпліцитний план), суб'єктивний модалізатор ознаки (експліцитний план), нормативна модель як член зіставлення (найчастіше в пресупозиційному плані ).
Категорія емотивності є основною та первісною категорією окличності і виражається переважно саме в ОР. Якщо в інших пропозиційних типах емотивність чи афективність може наближатися до нульового вираження, ОР знаходяться на протилежному полюсі, граничною позицією якого є вираження чистої емотивності (вигук). Поняття емотивності вихідно пов'язується з поняттями оцінності та експресивності, водночас не співпадаючи з ними.
Оцінне значення, яке є одним із основних значень окличності, є значенням суб'єктивної оцінки, тобто емоційно-афективним. Типологічною ознакою ОР є неподільна єдність емотивного та оцінного значення, адже вираження високого ступеня емоції є водночас імпліцитним чи експліцитним вираженням відхилення від певної нейтральної, узагальненої, об'єктивної моделі сприйняття та відображення дійсності.
Інтенсивність виступає як основне значення вираження суб’єктивності мовця в окличному ракурсі як: 1) інтенсивність емоції; 2) інтенсивність оцінюваної мовцем ознаки.
Експресивність як самовираження або вираження суб'єктивності в мові є третьою типологічною ознакою окличності, адже саме суб'єктивний компонент значення складає глибинну сутність цього явища. При цьому експресивність є необхідною умовою / наслідком вираження окличного значення, адже вона утворює вихідну синкретичну єдність із значеннями емотивності та оцінності як суб'єктивної домінанти висловлення. Додатковим значенням окличності є волевиявлення, яке, з одного боку, виявляється як апелятивність, яка корелює з принципом вираження, встановлення комунікативного зв'язку, а з іншого як спонукання, яке є передусім бажанням і намаганням примусити адресата прийняти погляд мовця. Якщо апелятивність та спонукання є крайніми полюсами, які виходять за межі власне окличності, мають інші засоби вираження та спрямовані до перформативного полюса, тобто певних трансформацій немовної дійсності мовними засобами, то емотивно-оцінна виражальність окличності має передусім мовне комунікативне значення, тобто знаходиться посередині між полюсами комунікативної (апелятивність) та діяльнісної (спонукальність) перформативності.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему: СТРУКТУРА, CEМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок