Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Українською реферат: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПРАВНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ (XIX-ПОЧАТОК XX СТ.)

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПРАВНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ (XIX-ПОЧАТОК XX СТ.) / сторінка 12

Назва:
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПРАВНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ (XIX-ПОЧАТОК XX СТ.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
43,71 KB
Завантажень:
104
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 

Для конкретизації учасників процесу виправного виховання протягом досліджуваного періоду використовувалися такі основні дефініції, як „філантропи”, „дитячі педелі”, „контр-метри”, „батьки сімейств”, „старші брати”, „дитячі судді”, „фостерні сім’ї”.
Позначенню принципів реабілітаційної діяльності зарубіжних і вітчизняних виправно-виховних закладів XIX-початку XX ст. відповідали „павільйонний” і „конгрегатний” принципи, а також принципи „шкільних класів”, „спеціального” та „загального” патронату, „закритого” і „відкритого” піклування.
Серед понять і номенів, пов’язаних з використанням методів виховання в практиці виправно-виховних закладів набули поширення такі: 1) методи покарання („покарання за типом природного наслідку”, „тілесні покарання”, „догана”, „позбавлення відпустки”, „позбавлення побачення з рідними”, „робота в позаурочний час”, „позбавлення матрацу та ковдри”, „низька оцінка за поведінку”, „переведення до нижчого розряду”, „навіювання”, „передача суду”, „зауваження”, „позбавлення місця за столом у їдальні”, „запис у „чорну книгу”, „запис у „шкільний щоденник”, „догана в „колі” у суботній вечір” та ін.); 2) методи заохочення („емоційне схвалення успіхів”, „максимально можливе розширення нахилів і здібностей”, „знаки відмінності”, „запис в особливі зошити”, „видача робітничої платні”, „улаштування прогулянок за межі закладу”, „відпустка до рідних”, „переведення до вищого розряду”, „довіра”, „дострокове звільнення”, „збільшення грошової допомоги після звільнення”, „спільне оцінювання поведінки”, „право на роботу в майстернях закладу на власну користь”, „право носити у святкові дні власний одяг і взуття” та ін.).
Поняття і номени, які уособлювали поєднання різних підходів до організації виправного виховання протягом досліджуваного періоду, набули поширення у вихованні з його широким і різнобічним змістом („виховання домашнє”, „приватне” і „державне”), у піклуванні, яке мало виключно станове значення, а також у виправному вихованні, підходи до реалізації якого деталізовані в працях Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, В. Одоєвського, П. Редкіна та інших педагогів.
Для позначення факторів формування особистості дитини, як свідчить проведене дослідження, використовувалися поняття і номени, які ввійшли в активну лексику завдяки доробку В. Бєлінського („виховання” і „зовнішні обставини”), О. Герцена („кліматологічний характер виховання”), П. Лесгафта („єдність психічного і фізіологічного”, „вплив середовища та вправ”), Д. Писарєва („відповідальність батьків”), К. Ушинського („пріоритетна роль виховання”), М. Чернишевського („залежність розвитку людської природи від умов праці, побуту та виховання”).
Поняття ж і номени, які отримали теоретичне обґрунтування у працях О. Радищева („помилки виховання”), Ж.-Ж. Руссо („афективні відчуття”, „примхи” і „свавілля”), В. Стоюніна („сімейне безладдя”, „хибне виховання”, „надмірна суворість” і „замкнутість батьків”), М. Чернишевського („дурні школи”, „сувора педагогічна система”, „опрусачений дух школи”, „мордування дітей”, „середньовічне потворство”, „машинна дресура”) застосовувалися для позначення прорахунків у вихованні дітей.
Особливу увагу в дисертації приділено визначенню лексико-семантичного значення основних категорій досліджуваної проблеми, зокрема, „реабілітація” (відновлення здібностей до нормальної поведінки і розвитку), „реабілітаційна діяльність” (комплексна діяльність з відновлення в дітей здібностей до нормальної поведінки і розвитку шляхом цілісної організації їх життєдіяльності), „виправно-виховні заклади” (установи, у яких здійснювалася реабілітаційна діяльність з різними категоріями „важких у виховному розумінні” дітей), „піклування” (прояв громадської турботи про „важких у виховному розумінні” дітей).
Проведене дослідження дозволило встановити, що більшість з поширених протягом окресленого хронологічного періоду термінів отримали теоретичне обґрунтування в працях таких відомих педагогів і громадських діячів минулого, як Я.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 



Реферат на тему: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПРАВНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ (XIX-ПОЧАТОК XX СТ.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок