Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: ГЕМОДИЛЮЦІЯ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МІКРОХІРУГІЧНОЇ АУТОТРАНСПЛАНТАЦІЇ СКЛАДНО – СКЛАДЕНИХ КОМПЛЕКСІВ ТКАНИН

ГЕМОДИЛЮЦІЯ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МІКРОХІРУГІЧНОЇ АУТОТРАНСПЛАНТАЦІЇ СКЛАДНО – СКЛАДЕНИХ КОМПЛЕКСІВ ТКАНИН / сторінка 6

Назва:
ГЕМОДИЛЮЦІЯ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МІКРОХІРУГІЧНОЇ АУТОТРАНСПЛАНТАЦІЇ СКЛАДНО – СКЛАДЕНИХ КОМПЛЕКСІВ ТКАНИН
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,54 KB
Завантажень:
60
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Таким чином в період анестезії вдалося зберегти позитивний баланс калію, оскільки його інфузія майже у 2,5 разу перевищувала екскрецію йону. Позитивний баланс калію забезпечував стабільний рівень К+ у плазмі крові під час анестезії і найближчого післяопераційного періоду. Протягом операції також не відзначали зрушень КОС у бік алкалозу чи ацидозу, що виключало можливі порушення метаболізму. Лише саме теоретично обґрунтоване зменшення об'єму інфузії дозволило домогтися поліпшення периферичного кровообігу. При порівнянні цих показників з даними інших гіперінфузійних програм (L. Burbi, 1999) встановлено, що, якщо на етапі маніпулювання в донорській зоні немає розбіжностей показників Тп, то до кінця 3-го етапу (робота в реципієнтній зоні) вони виникають. На 3-му етапі Тп при застосуванні цієї програми інфузії становила у середньому (31,4 ± 0,3)°С, при використанні гіперінфузійних програм вона, як правило менша на 2 - 3°С. При застосуванні збалансованої, ізоінфузійної програми градієнт Тц – Тп дорівнював на 3-му етапі (4,6 ± 0,06)°С, що теж свідчило про невисокий периферичний опір судин дистальних відділів кінцівки в порівнянні з таким при використанні гіперінфузійних програмам. Величина Тп понад 31,4°С свідчить про порівняно задовільний стан периферичного кровообігу кінцівки. Достовірні зміни Тц (36,0 ± 0,02)°С на 3-му етапі у порівнянні з даними гіперінфузійних програм дозволяють говорити про менший ступінь наведеної гіпотермії в умовах ізоволемічної гемодилюції. Це вважають сприятливим фактором, оскільки зменшується ймовірність виникнення ознобу після пробудження пацієнта.
Проте і при застосуванні ізоінфузійної програми не вдалося уникнути зменшення вмісту загального білка (ЗБ) та альбуміну. Зниження рівня ЗБ відзначали, як під час виконання операції, так і в 1-шу добу після неї. До закінчення маніпуляцій в реципієнтній зоні визначали зменшення змісту ОБ з (74,3 ± 2,9) до (60 ± 3,1) г/л (р< 0,05), а в 1-шу добу після операції до (52 ± 3,3) г/л (р< 0,05). Виявлене достовірне зниження рівня альбуміну (основного показника колоїдно-осмотичного тиску плазми) у 1-шу добу після операції з (63,4 ± 1,6) до (50,7 ± 1,4)% (р<0,05). Таким чином, збільшувалась імовірність виникнення набряку трансплантата і погіршення в ньому мікроциркуляції.
Отже використання програми інфузії на основі обчислення об'єму синтетичних колоїдних і кристалоїдних кровозамінників забезпечувало досягнення ізоволемічної гемодилюції і дозволяло усунути цілий ряд недоліків, притаманних гіперінфузійним програмам. Насамперед, обмеження об'єму інфузії сприяло поліпшенню стану периферичного кровообігу на етапі відновлення кровообігу в трансплантаті, а також зменшенню периферичного опору судин дистальних відділів кінцівок, що істотно впливало на успішний результат багатогодинного хірургічного втручання. Крім того, при обмеженні інфузії зменшувалось сечовиділення і, відповідно, втрати калію. Це забезпечувало стабільний стан гемодинамики і запобігало виникненню тахікардії. З цих позицій програму №1 можна вважати позитивною. Разом з тим, потрібний перегляд складу інфузійного середовища для підтримки стабільного рівня ЗБ і колоїдно-осмотичного тиску, а також рівня ОЦК, які мали тенденцію до зменшення під час виконання операції і після неї.
З 28 пацієнтів у 7 виникли гнійно-некротичні ускладнення з боку приживлення трансплантата, в тому числі в одного на 6-ту добу – тотальний некроз аутотрансплантата, у 6 – крайовий некроз клаптя різного ступеня, з приводу чого були здійснені пластичні й реконструктивні операції.
Використання інфузійної програми № 2 на основі введення препаратів плазми крові в поєднанні з синтетичними колоїдними та кристалоїдними кровозамінниками є подальшим продовженням розробки інфузійної програми, що передбачає компенсацію розрахункових втрат рідини під час виконання оперативного втручання. Застосування цієї програми забезпечувало підтримання стану ізоволемії протягом інтраопераційного періоду. Відзначене збільшення ОЦК з (71,4 ± 3,1) мл/кг на 1-му етапі дослідження до (87,4 ± 3,1) мл/кг (p< 0,05) – на етапі маніпулювання в реципієнтній зоні, і подальше зниження до (67 ± 2,8) мл/кг (p< 0,05) у першу добу після операції.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: ГЕМОДИЛЮЦІЯ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МІКРОХІРУГІЧНОЇ АУТОТРАНСПЛАНТАЦІЇ СКЛАДНО – СКЛАДЕНИХ КОМПЛЕКСІВ ТКАНИН

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок