Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: РОЗРОБКА КОМПЛЕКСНОГО МЕТОДУ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНОГО СИНДРОМУ БЛЕФАРОФІМОЗУ

РОЗРОБКА КОМПЛЕКСНОГО МЕТОДУ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНОГО СИНДРОМУ БЛЕФАРОФІМОЗУ / сторінка 6

Назва:
РОЗРОБКА КОМПЛЕКСНОГО МЕТОДУ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНОГО СИНДРОМУ БЛЕФАРОФІМОЗУ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,77 KB
Завантажень:
201
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 

2. Резекція аномальної частини хрящової пластини і надання їй більш правильної форми та розмірів забезпечує найбільше підняття верхньої повіки при максимальному натягуванні леватора без тенденції до вивороту.
3. Додаткова шовна фіксація резекованого леватора до хрящової пластини в зоні резекції гарантує від вивороту повік, а також підвищує надійність фіксації леватора при максимальному його натягненні.
Для здійснення найбільш трудомістких етапів операції по розробленій методиці були удосконалені пінцет для фіксації леватора верхньої повіки та голка для прошивання внутрішньої з’вязки повік.
Корекція синдрому блефарофімозу за розробленою оригінальною методикою із застосуванням удосконаленого інструментарія виконана у 32 дітей (на 56 очах) у віці від 3 до 16 років.
В результаті хірургічного лікування у всіх прооперованих дітей був одержан позитивний косметичний і функціональний результат. Птоз і епікантус були усунуті; очна щілина розширилась на 2-7 мм (в середньому 5,2 + 0,2 мм), досягаючи 5-9 мм (в середньому 8,2 + 20,12 мм), а такоже подовжилась на 2-6 мм (в середньому 3,8 + 0,14 мм), досягаючи після операції 20-30 мм (в середньому 24,7 + 2,87 мм). Була сформована симетрична пальпебральна складка.
Для більш повної об’єктивної оцінки змін параметрів очної щілини в результаті оперативного втручання у дітей з синдромом блефарофімозу нами запропонован спосіб оцінки результатів хірургічного лікування птозів, ускладнених блефарофімозом та епікантусом, який засновується на автоматизованому обчисленні площі очної щілини. Результати обчислення та їх статистична обробка показали, що у всіх вікових групах відмічено статистично достовірне збільшення середніх значень площі очної щілини на 37,7- 60,0 % (в средньому 58,3 + 4,72 %) в післяопераційному періоді у порівнянні з вихідними показниками.
Функціональний результат хірургічного лікування виражався в появі функції леватора верхньої повіки, якщо вона була відсутня та її підсиленні, якщо вона була незначною. Поява функції леватора після операції відмічена у всіх випадках її відсутності перед втручанням (74,5 % від загальної кількості). Збільшення цього показника у порівнянні з вихідним рівнем склало 3-10 мм (в середньому 5,66 + 0,19 мм). У віддалені строки спостережень досягнуті значення функції леватора верхньої повіки 3-10 мм (в середньому 6,41 + 0,21 мм).
Виходячи з прийнятих критеріїв оцінки, добрим результат був визначен на 51 оці, що склало 91,1 %.
У віддалені строки спостережень - від 2 місяців до 5 років (в середньому 15,2 + 2,4 місяців), були обстежені 22 дитини (37 очей). З них, ні у одної дитини не відмічено погіршення, напроти, по мірі стихання явищ запалення в післяопераційному періоді, у 15 дітей відзначено додаткове розширення очної щілини в межах 1-3 мм у порівнянні з безпосереднім спостереженням. Таким чином, ефективність розробленого методу за даним віддалених спостережень склала 91,9 %.
Аналіз результатів оперативного лікування показав, що ефективність його підвищується із зростанням віку дітей. Найкращі результати, за нашим даним, були отримані у віці 11-12 років і старше. Ми вважаємо, що одною з умов досягнення вираженого і стабільного результату хірургічнї корекції є певний рівень розвитку і диференціації тканин і структур переднього відділу орбіти і верхньої повіки дитини.
При зіставленні ефективності хірургічного лікування дітей з даними морфологічного дослідження вперше була виявлена така закономірність. При наявності вихідної запальної інфільтрації тканин верхньої повіки, результат операції був значно гірше. З 18 випадків із знайденими запальними змінами гіпоефект після операції спостерігався у 6 випадках і менш виражений, в порівнянні з іншими хворими, ефект (менше розширення очної щілини) також у 6 випадках. В цілому, середня ширина очної щілини в групі дітей із вихідними запальними змінами м’яких тканин склала 7,5 мм, тоді як у іншіх дітей - 8,6 мм (різниця статистично достовірна).
На нашу думку, хронічне запалення м’яких тканин, яке продовжується у післяопераційному періоді, негативно впливає на швидкість та якість організації сполучної тканини в області хірургічного втручання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: РОЗРОБКА КОМПЛЕКСНОГО МЕТОДУ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНОГО СИНДРОМУ БЛЕФАРОФІМОЗУ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок